Великдень для українців завжди був одним із найголовніших релігійних свят року. Віряни західного обряду зустріли Великдень 31 березня, а східного — зустрічають 5 травня. Та попри те, якого саме обряду ти дотримуєшся існують деякі заборони впродовж святкування.
Що мають робити на Великдень
Оскільки Великдень є одним із найважливіших та найбільших свят для християн, то у це свято існує чимало суворих заборон. До того ж перед Воскресінням Христовим віряни дотримуються суворого Великого посту.
Великодню неділю за традицією зустрічають усією сім’єю за великим столом з великодніми стравами. Члени родини зазвичай мають поділити між собою один великодній хліб та крашанку. Вірять, що цей звичай наділяє «доброю долею» — щастям — кожного члена родини.
Велику неділю потрібно зустрічати зі світлими помислами, адже це свято символізує очищення душі та позбавлення від гріхів. У цей день не можна сваритися і лаятися, всі образи слід пробачити й забути. Не варто також працювати та займатися хатніми справами.
Після застілля біля церкви збирається вся громада міста. У західних регіонах України біля храму співають пісні, водять танок і влаштовують ігри. Цей давній звичай отримав назву «гаївки», бо в давнину такі розваги влаштовували у священних гаях. На завершення гаївкових розваг хлопці утворюють «вежу»: на плечі чотирьом хлопцям стають троє, трьом — двоє, а вгорі цієї піраміди — один. «Вежа» має обійти навкруги церкви, не розпавшись. У давнину, на думку дослідників, така конструкція із живих тіл уособлювала єдність світобудови й була повʼязана з культом сонця, яке й символізував хлопець нагорі «вежі».
Веселощі на уливаний понеділок
У великих містах також влаштовують великодні забави. Великдень заведено святкувати тиждень. Протягом цього періоду віряни христосаються, співають гаївки, обливаються водою та навідують родичів.
У перший понеділок після Великодня хлопці обливають водою дівчат, аби ті були здоровими й щасливими протягом року. Діти ходять «хрестувати» — вітати зі святом родичів, хрещених батьків, сусідів і добрих знайомих. На знак вдячності родичі обдаровують дітей ласощами й подарунками.
Закінчуються великодні святкування відвідуванням могил родичів. Вважається, що на Великдень Бог відкриває рай і пекло, щоб душі померлих предків відвідали рідних, і весь Великодній тиждень вони перебувають на землі поруч із живими.
У наші дні великодні обряди зберігають як релігійні, так і дохристиянські традиції, серед яких – всеношна служба, хресний хід, христосування, фарбування яєць, приготування пасок. Христосування – це обмін поцілунками, який супроводжується проголошенням традиційного великоднього вітання: «Христос воскрес!» — «Воістину воскрес!». Тоді ж відбувався обмін фарбованими яйцями.
На Великдень не можна:
- займатися важкою фізичною працею;
- прибирати;
- шити, вишивати;
- лаятися, сваритися та ходити у поганому настрої;
- різати, рубати;
- працювати із землею;
- виносити сміття після заходу сонця;
- змінювати зачіску;
- вінчатися і виходити заміж.
Великдень, Пасха, Воскресіння Христове – це урочисте свято подолання смерті, зла. Воно відбувається навесні, коли оновлюється природа і земля вкривається зеленню, квітами. Це – свято радості для всіх, бо стверджує нас у вірі, що життя людське не обривається, як нитка, що воно сповнене глибокого змісту і значення.
Історія Великодня – це подорож крізь тисячоліття. Гортаючи її сторінки, можна кожного разу відкривати для себе щось нове, адже історія походження Пасхи – це переплетіння язичницьких і християнських традицій і вірувань, які відображають морально-етичні настанови наших предків, є безцінним надбанням, справжньою мудрістю, що передається з покоління в покоління.
Читайте також,
