Після трьох тижнів війни паніка щодо виїзду дещо вщухла. Проте, багато українців все ще вагаються, чи евакуюватися в інші області чи за кордон.Їхати, лишатися чи повертатися – це особистий вибір.
Безпека – це головний критерій при прийнятті рішення про евакуацію. Окрім безпеки, важливо також зважити на доступність їжі, тепла, фінансів та комфорту.
“Українська правда. Життя” поговорила з психологинею Дариною Гороховською про те, як не піддатися емоціям та прийняти правильне рішення.
Важливо пам’ятати, що страх – це нормальна реакція на небезпеку.
Я зараз критично мислю чи на емоціях?
Запитайте себе: чого я боюсь? Це може бути тваринний страх, “накрутка” від знайомих та істерія в оточенні, синдром поганої мами й почуття сорому тощо.
“Коли нас переповнюють такі емоції, то критичне мислення відсутнє. Рішення про втечу від проблеми стимулює дитячий еґо-стан, а не “дорослий”.
“Емоційні” рішення часто бувають неконструктивними, тому треба спершу заспокоїтись. А вже тоді підходити до питання розсудливо”, – пояснює Дарина.
Щоб повернути собі контроль над ситуацією, варто подихати, поприсідати або зайнятися іншою фізичною активністю.
Чи є в мене сили?
Проаналізуйте свій ресурс. Перш за все, чи маєте ви сили для того, щоб переїхати.
Наприклад, зібрати речі для себе і дитини, добратися до вокзалу, подбати про харчування тощо.
Якщо немає, то скільки часу потрібно, щоб відновитися? Година, дві, три чи доба?
Чи справді навколо мене є небезпека?
Мова йде про пряму загрозу. Якщо місто чи селище атакують окупанти, варто забратися звідти за першої ж можливості. Якщо наразі ситуація стабільна, то варто визначити власний критичний показник для виїзду.
“У мене є знайомі, які жили й досі живуть в Києві. Для них критична межа ще не наступила. Але я знаю й людей зі Львова, які в перший же день стали в чергу до кордону. Це як рівень болю – хтось може витримати операцію на собі, а хтось не може навіть уколу”, – порадила спеціалістка.
Наприклад: коли буде удар по інфраструктурі мого міста або житловому району. Для мене це не прийнятно, тож я збираюся та їду.
Проте якщо ви живете в місті, де все наразі спокійно, то піддаватися істерії не варто. Якщо ви маєте комфортне житло, дотримуєтесь правила двох стін, маєте достатньо води, їжі та грошей, психологиня радить залишитися на місці.
*Цей пункт стосується спокійніших обласних центрів, де немає безпосередньої небезпеки.
Їхати можна в тому випадку, якщо є конкретний план: куди ви їдете, до кого, чи достатньо грошей, що будете робити на новому місці.
“Поясню на власному прикладі. Я розуміла, що може розпочатися війна, тому завчасно зібрала тривожну валізку, мінімум речей та домовилась зі знайомими зі Львова. Коли в Києві стало небезпечно, я сіла в потяг і прямувала за планом”, – пояснює психологиня Дарина Гороховська.
Якщо ви в полоні небезпеки, то необхідно діяти швидко, але зважено. Наприклад, виїхати гуманітарним коридором або евакуаційним рейсом. Про речі, їжу та житло подбаєте на місці або отримаєте допомогу у волонтерів.
Які мої критерії поїздки?
Він стосується всього:
- з ким буду їхати та ким я буду їхати: роль біженця чи переміщеної особи, моральна підтримка, соціальні контакти та чи безпечно це;
- дорога: чи я шукаю автобус/волонетрів, чи готова стрибати у першу-ліпшу машину?
- фінанси: вони є чи немає; що я роблю для того, аби вони з’явились (завертаюсь до волонтерів, використовую накопичення тощо);
- перетин кордону: я даю комусь свій паспорт в руки крім прикордонників чи не даю?
- житло та харчування: чи зможу я забезпечити себе й дитину тимчасом прихистком, не наражаючи на небезпеку?
“Я б виписала один, найголовніший – моя безпека“, – наголосила фахівчиня.
На кожному етапі треба відповісти на питання: “Як я зможу захистити себе і дітей у разі надзвичайної ситуації?”
Якщо рішення не тільки моє?
Рішення про виїзд стосується безпосередньо особи, яка відповідатиме за себе та своїх дітей. Тому перш за все, саме вона має це вирішити, а не мама чи купа родичів, які вважають, що “так краще”.
Зберіть аргументи та проаналізуйте, бажано – з холодним розумом. Якщо у словах близьких є зерно раціональності, а не страху – переходьте до планування. Але варто спиратися на власні відчуття та бачення.
Читайте також, як іграшка поможе дитині подолати стрес, через війну або переїзд.
