Система охорони здоров’я Великої Британії (NHS) схожа на українську тим, що є безкоштовною для всіх, хто легально проживає в країні. Проте, сервіс та підхід до лікування можуть значно відрізнятися.
Система охорони здоров’я по-британськи
Медицина – те, із чим новоприбулі українці одразу чи трохи згодом все ж таки познайомляться в новій для них країні. Державна медична система Великої Британії представлена Національною службою охорони здоров’я (NHS) та фінансується платниками податків. Українці, які прибули до Британії за спонсорською або ж сімейною програмами, мають право на безкоштовну медицину на тому ж рівні, що і громадяни цієї країни.
Після прибуття варто зареєструватися в General Practitioner/GP, тобто лікаря загальної практики у найближчому медичному центрі. Як і в Україні, саме до нього спершу звертаються в разі нездужання. За скаргами та симптомами сімейний лікар направить вас до спеціаліста вузького профілю.
Якщо не знаєте, яка допомога вам потрібна, або ж хочете порадитися, тоді краще зателефонувати на лінію 111. За цим номером вас вислухають та за потреби скерують до лікаря чи найближчого медичного центру.
Аби отримати невідкладну медичну допомогу, слід прийти до відділення невідкладної допомоги (A&E, Attendances and Emergency Admissions) або викликати швидку за номером 999. Карета швидкої допомоги приїджає лише на виклики, які дійсно загрожують життю. Якщо проблема менш серйозна, однак її необхідно вирішити невідкладно, можна звернутися у walk-in centre (центр невідкладної допомоги).
Антибіотики та більшість ліків продають у Великій Британії за рецептом. Купити без нього вдасться лише препарати від нежитю, простуди, жарознижувальні, протиалергічні тощо. Медикаменти, які виписав лікар, є безкоштовними для пацієнтів до 16 років або до 18 (за умови навчання на денній формі), вагітних, породіль протягом року, пацієнтів стаціонару та для тих, кому за 60.
“Парацетамол – святий! Він є відповіддю на все”
Аліна Ткаченко вимушено переїхала до Англії через повномасштабне вторгнення росії. На собі відчула британську медичну систему, яка неприємно її вразила. Півтора місяці тому пані Аліна травмувала руку. Звернулася до сімейного лікаря.
“Первинна допомога на жахливому рівні. Про аналізи можна лише мріяти. Телефоном лікар загальної практики призначив пити парацетамол. Парацетамол – святий! Він є відповіддю на все”, – каже жінка.
Через 2 тижні українка записалася на прийом, якого чекала ще стільки ж. Лікар сказав, що візуально з рукою все добре, якби була серйозна проблема, то рука б опухла чи посиніла. Тож рентген не робили.
“Призначив також глюкозамін, що не має доказової дії. Глюкозамін я пила, але краще від того не ставало. Український лікар-ортопед попросив дати хоча б рентген, якого я тут добитись не можу. Я не знаю до цієї пори, тріщина там, розтягнення чи вивих. Біль не дає спати”, – ділиться своїм невтішним досвідом лікування у Великій Британії пані Аліна.
Українка мала досвід лікування й дитини.
“У службі 111 запропонували знайти walk-in центр, або звертатись у відділення в місцевому госпіталі. На рецепції отримала повідомлення: “орієнтовний час очікування огляду черговим лікарем 8-10 годин”.
10-річна дитина не може стояти, місць для сидіння немає, бо навколо такі ж хворі люди: із переломами чи блювотою, яка не зупиняється. Того дня так і не дочекались прийому.
“Наступного дня орієнтовний час очікування на табло 4-6 годин. Потрапили десь за 3 з половиною. Лікар виміряв температуру, була 40.8. Це був 9-й день температури. Одразу направив до педіатра в стаціонар. Тут вже, як у фільмах, все швидко, без проблем. Відношення чудове, дозвіл на вимірювання температури чи тиску запитують не лише в батьків, а й у дитини. Після огляду дали антибіотик. Додому відпустили лише коли впав пульс нижче 120”, – розповідає пані Аліна.
Жінка постійно на зв’язку з українським лікарем. Антибіотики про всяк випадок замовила в Україні та передала перевізниками.
Не заладилося з британською медичною системою і в лучанки Ольги Максим’як. Жінка з восьмирічним сином оселилася в Шотландії, де проживає її сестра. Коли в дитини почався біль у вусі, працівники швидкої допомоги, до яких Ольга підійшла за порадою в парку у вихідний день, теж порекомендували давати парацетамол.
“Біль у вусі не вщухав. Зателефонувала за номером 999, де мене тримали хвилин 40 на лінії. Ставили запитання “чи він дихає”, я їм кажу, що він плаче, а вони: “У нього зіниці розширені?” Швидка на такі виклики не виїжджає.
Я спілкувалася з перекладачем, бо тоді мені ще важко було говорити англійською, вона взагалі кинула слухавку, бо я не відповідала на протокольні запитання. Якщо дитина плаче, то звісно вона дихає”, – дивується з поставлених запитань Ольга.
Коли ж сину краще не ставало, Ольга в телеграмі звернулася за порадою в медичний чат з українськими лікарями.
У чаті отримала безкоштовні консультації. Пояснила симптоми, розповіла, що додався ще й зубний біль. Три лікарі з чотирьох вказали на ймовірне запалення щелепно-лицьового нерва”, – розповідає жінка.
Наступного дня не змогла додзвонитися, аби записатися до сімейного лікаря, тож зателефонувала на лінію 111.
“Я кажу їм, що хочемо записатися до сімейного та зубного лікарів. Почали з’ясовувати, чи ми зареєстровані в дантиста. У результаті я провела на лінії 3 години, і нас таки записали у відділення стоматології для незареєстрованих пацієнтів. Уже там нам виписали антибіотик. Він і допоміг”, – ділиться своїм досвідом.
Ольга розповідає, що медицина безкоштовна, але отримати послугу надзвичайно складно. У приватних клініках, на жаль, теж черги. Звичайно, чекати не пів року, але десь кілька тижнів або й місяців.
“Мої знайомі чекають прийому в гінеколога пів року. Нікого не турбує, що тобі погано сьогодні, і візит потрібен вже”, – додає вона.
Мала справу новоприбула українка і зі стоматологією у Британії. За її словами, за якісну пломбу треба платити. Звичайна пломба без пломбування каналів і анестезії коштує від 100 фунтів.
“Дратує, що немає альтернативи. Удома ти можеш піти й заплатити за гінеколога. У Луцьку прийом лікаря 200-300 гривень був. Раз на рік можна знайти такі гроші. У Великій Британії ти не можеш прийти до приватного лікаря, якщо ти тільки приїхав і маєш мінімальну заробітну плату, або ж сам із дитиною. Дратує і те, що парацетамол є панацеєю від усього. Усі знайомі українці жаліються, бо вже мають алергію на це слово”, – підсумовує пані Ольга.
На думку співрозмовниці, багатьох проблем зі здоров’ям можна було б запобігти, проводячи ефективну ранню діагностику та профілактику.
Джерело: Евакуація.city.
Читайте також, як працює медична система Англії: переваги й недоліки.
