Харчування в Америці може бути як дешевим та швидким, так і якісним, але дорогим. З одного боку, існують продуктові магазини з неймовірно низькими цінами, де продають їжу з штучним смаком, рясніючу підсилювачами смаку, ароматизаторами та барвниками, які “ідентичні натуральним”. З іншого боку, є супермаркети преміум-класу, а також у багатьох районах міста у вихідні дні організовуються “фермерські ринки”, де можна купити дорогі, але натуральні продукти.
У той же час, смак продуктів відрізняється від українських. Наприклад, часто в хліб додають багато цукру. Через таких «підступних» складових в продуктах багато моїх знайомих-українці після приїзду несподівано набирали зайві кіло, хоча їм здавалося, що вони харчувалися так, як вдома пише Марія Прус журналістка Української служби «Голосу Америки».
Вибір продуктів у США справді вражає. До приїзду до Вашингтона я ніколи не бачила на полицях яєчну пасту, пасту з гречки, коричневого рису, сочевиці. М’ясо та фарш тут можна вибирати за жирністю, наприклад, у складі 95% нежирного м’яса, 5% жирного. Купа продуктів чіпляє споживачів своїми «жирність на 50% менше», «знижений вміст солі», «менше цукру».
Протягом всього року можна купити пристойні тепличні ягоди і фрукти: малину, полуницю, лохину. Свіжого манго тут часом кілька сортів, а яблука і груші осінніх сортів навіть наступним влітку не такі нещасні, як у нас. Овочі також круглий рік на будь-який смак: помідори і черрі, і «виноградини», і жовті, і чорні, м’ясисті і водянисті. І ціна протягом року майже стабільна.
А ще Америка – «країна великих морозильників». Американці люблять купувати заморожену готову їжу (від готових макаронів із сиром до концентрату для лимонаду), та й самі будинки мають величезні морозильні камери, де заморожують навіть хліб та каву у зернах.
Напої
Місцеві п’ють багато вина. І, на відміну від більшості українців, переважно сухого. Це частина культури помірного вживання «келих-два червоного ввечері» — навіть у будні, навіть на самоті. І це зовсім не вважається пияцтвом.
Якщо американці звуть у гості (просто на вечерю, вечірку чи день народження), досить принести із собою пляшку вина. І орієнтуватися на ціну «дорожче-краще» місцеві не радять. Потрібно знати виробника або просто пробувати. До $10, а іноді і до $5 можна купити пристойне вино.
Соки пити не радять, тому що це переважно підфарбована і підсолоджена вода. Мене дуже здивували лимонади «0 калорій»: солодка газована вода без барвників з різними фруктовими смаками.
Ресторани
Також цікавим відкриттям для мене стало те, що типово американських страв або ресторанів фактично немає. Навіть фаст-фуд, який ми вважаємо американським, до США привезли мігранти. Бургери та хот-доги — з Німеччини, бейгли — зі Східної Європи, навіть картопля-фрі — це French fries! У той же час, смажити в олії найнесподіваніші продукти — від огірків до морозива чи печива Oreo, – вигадали американці. До речі, салат Цезар, незважаючи на свою назву, — творіння американського кухаря, хоч і італійського походження.
У Вашингтоні найбільша громада ефіопів поза межами Африки, і своїх закладів вони відкрили дуже багато. Овочеві та м’ясні страви там переважно гострі, їх подають на інджери — великому млинці із сірого борошна. Їдять таке не ложкою чи вилкою, а шматочками цього ж млинця, які просто відривають руками.
Індійські, китайські, в’єтнамські страви, особливо суп фо (Фол) з локшиною, м’ясом і паростками сої – також стали тут для мене справжнім відкриттям.
Але найбільше закладів подають мексиканську їжу. Тапас, закуски чи не в кожному барі / кафе / ресторані, так само, як у нас майже кожна установа вважає за необхідне мати в меню суші або піцу. В Україні мексиканська їжа мені зовсім не сподобалася, а тут від гуакамоле або буріто відмовитися неможливо, тому що готують їх справжні мексиканці і переважно використовують автентичні продукти.
Також в вашингтонських закладах майже всюди є щаслива година , “Щаслива година”. Приблизно з 5 до 7 години вечора по буднях пропонують напої та легкі закуски (від картоплі-фрі до устриць) мало не за півціни. Покликати колег на «хепі аур» та поспілкуватися годинку за келихом вина чи пива лише (!) за $3-5 – дуже поширена практика.
Неймовірно популярні фуд-траки, тобто автомобілі-вагончики, де продають на мій подив пристойну їжу. Неподалік від роботи в обідню годину у таких ресторанів на колесах шикуються довгі черги, не завжди навіть захочеться стояти. Цікаво, що в деяких таких мобільних кухнях готують так смачно, що місцеві «фуді», по-нашому любителі смачно поїсти, взагалі полюють на них, стежачи за їх пересуваннями на спеціальних сайтах чи соцмережах, адже деякі траки змінюють локації щодня.
Але кожен по закону повинен бути прикріплений до звичайного кафе з відповідними умовами для приготування і зберігання їжі, тому якість добре контролюється.
Якщо дуже хочеться їсти, треба йти в буфет: платиш за вхід $10-15 і їж скільки влізе. Там все у найкращих традиціях турецької все включено: Така кількість різноманітної їжі, покуштувати всі за один раз просто неможливо.
Чимало місцевих закладів мають вегетаріанські, веганські, безлактозні, безглютенові, органічні варіанти страв. Коли колега в Україні сказала мені: «Коли я стала вегетаріанкою, до ресторанів перестала ходити, бо чим вони мене здивують? Салатом?». Тут, здається, навпаки, людина з будь-якими уподобаннями знайде собі щось цікаве.
Солодощі
На десерт місцеві купують мафіни та капкейки, величезний вибір пирогів, чізкейків, пончиків, печива (дуже попупярне — зі шматочками шоколаду).
Мене особисто вразили цукерки M & Ms, з різноманітними смаками: з арахісовим маслом, білим або чорним шоколадом, мигдалем, карамеллю, а ще хрумкою, кавовою, м’ятною начинками, печивом «прецель», «торт до дня народження», спеціальні M & Ms для використання у випічці. І все це різних кольорів і в різній фасування.
А ось шоколад в Америці мені не подобається. Навіть відомі бренди Hersheys і Ghirardelli нагадують нашу «плитку». Тому до свят американці дарують один одному бельгійський чи швейцарський шоколад.
Зате цікаво спробувати незвичайні солодкі начинки — наприклад, гарбуз, до Хеллоуїна можна зустріти в пирогах, батончиках і цукерках, і «різдвяні льодяники з перцевою м’ятою», які у вигляді зимового крему кладуть навіть у пончики.
Джерело: ForumDaily.
