Війна в Україні змусила мільйони людей покинути свої домівки. Деякі евакуювалися за кордон, інші – в більш безпечні регіони України.
Проєкт “Повернення додому” від Ukraїner досліджує мотиви українців, які евакуювалися за кордон або ж просто довго там жили, але вирішили повернутися на Батьківщину в часи війни.
Чому українці повертаються додому?
Серіал розповідає історії українців, які повернулися, щоб бути корисними й допомагати на місці:
- воювати;
- волонтерити;
- розвивати бізнес.
Героями серії документальних інтерв’ю стали українці з різними досвідами та різних професій:
- бізнесмени;
- активісти;
- науковці;
- студенти.
“Цих людей об’єднує рішення повернутися з-за кордону в Україну і планувати саме тут своє майбутнє, попри всі небезпеки. Ми хочемо ділитися історіями цих людей і показувати, що питання відчуття дому є важливим і часто болючим”, – зауважує продюсерка докпроєкту “Повернення додому” Єлизавета Цимбаліст.
Перша серія документального проєкту “Повернення додому” розповідає про українців, які повернулися, щоб доєднатися до ЗСУ. Серед них – айтівець Андрій Баніт.
До лютого 2022 року чоловік жив на Шри-Ланці. Маючи досвід служби в АТО, він вирішив повернутися в Україну, щоб захистити її від російських окупантів. Почувши про наступ російських військ на його рідне місто Київ, чоловік вирішив повернутися. Уже 5 березня 2022 року Андрій був у столиці. Нині він — пілот БПЛА в 14 окремому полку ЗСУ.
Харків’янка Анна з позивним Кажан, залишила навчання в Бельгії. Тепер вона – стрільчиня-санітарка медроти 47 окремої механізованої бригади “Маґура”.
“Кожній людині, яка перебуває за кордоном, треба уявити, яким буде моє життя, якщо України не буде. Уявити, що вся територія аж до Польщі окупована росією. Чи зможете ви продовжувати своє життя в тій якості, в якій ви проживаєте його зараз? Це і все питання”, – говорить Анна.
Друга серія розповідає про співзасновницю громадської організації Razom for Ukraine і засновницю благодійного фонду Dignitas Любов Шипович, яка під час повномасштабної війни повернулася в Україну зі США, де керувала своєю IT-компанією DataOcean.
Для Любові Україна – це люди, а не певні території. Водночас підприємиця каже, що за землі також треба боротися, тому що там живуть ті, хто чекає повернення додому, а в Росії одна мета – фізично знищити українців.
“Мені здається, що війна, звичайно, може припинитися при підписанні якихось там мирних угод, але не зникне наш ворог, якщо не зникне існування такої країни, як-от Російська Федерація. Поки ця імперія не розпадеться на національні держави, які зосередяться на своїй розбудові, до того часу нам доведеться захищатись, боротися з ворогом”, – наголошує Любов Шипович.
Інша історія розповідає про операційну директорку благодійного фонду “Пацієнти України” Марію Грішину, яка народилася в Запоріжжі.
До повномасштабного вторгнення десять років жила і працювала у Сакартвело. А тепер допомагає військовослужбовцям і цивільному населенню.
“Те, що я вмію найкраще робити — це гуртувати людей, спрямовувати волонтерські двіжі, розбиратися в медицині. Це я роблю багато років. Я не могла не повернутися. Україна — це частина мене, між серцем і легенями, якийсь життєво важливий орган, просто частина мене”, – ділиться Марія Грішина.
Героями стрічки також стали волонтери Лесь Якимчук і Олена Зенченко. Вони є засновники благодійної ініціативи UA First Aid, яка спеціалізується на:
- тактичній медицині;
- високотехнологічному спорядженні.
Обоє – випускники Києво-Могилянської академії, яких запросили навчатися і викладати в університеті Огайо. Вони отримували там знання протягом 9 місяців. Коли почалася війна, вирішили перервати магістерську програму і повернутися додому.
“Мені здається, що Україна – це не лише люди, які тебе оточують, і не лише територія, на якій ти знаходишся, і яку вважаєш своїм домом. Це певне місце сили величезної кількості предків, які боролися за свободу. І ця боротьба за свободу і внутрішня свобода, яка є всередині нас, для мене це і є Україна”, – каже волонтерка Олена.
Чого варто очікувати переселенцям в Україні?
Масового потоку людей за кордон, як на початку російського вторгнення в Україну, більше не буде, пояснює докторка психології, директорка і засновниця дослідницької лабораторії Рейтинг Лаб Маріанна Ткалич. Науковиця вважає, що переселенці, яким було куди повертатись вдома, уже це зробили. Частина людей поки що вагається щодо повернення додому і, ймовірно, залишиться в інших країнах світу.
Читайте також, історія українського воїна, який майже рік провів у полоні.
