“Знаю, що живий”: українка у Британії два роки чекає чоловіка з полону

«Я не бачила його два роки, але знаю, що він живий», – розповідає українка Оксана про свого чоловіка. Він військовий, оборонець Маріуполя, який потрапив у російський полон у квітні 2022 року.

ВВС поспілкувалось із Оксаною в Абердині, де вона проживає останні 18 місяців. Жінка працює покоївкою в місцевому готелі. Весь час, відколи її Олексій (ім’я змінено задля безпеки) повідомив, що він у полоні, жінка намагалась з’ясувати його долю та добитися його звільнення…

Він був у захваті від того, що захищав Україну

Оксана познайомилася з Олексієм, коли вони обидва були ще підлітками і навчалися в одному коледжі на півдні України. Після року близької дружби у них почалися стосунки.

За її словами, чоловік завжди був патріотично налаштованим українцем, а у 2015 році, коли йому виповнилося 18 років, пішов до лав Збройних сил. Він служив у Донецьку, де підтримувані росією сили захопили контроль багато років тому. Коли росіяни два роки тому почали своє повномасштабне вторгнення, все змінилося.

Вранці 24 лютого 2022 року Оксана прокинулася від дзвінка подруги: «Вона сказала мені, що почалася війна».

Олексій зібрав речі і отримав наказ їхати до Маріуполя.

«Він був у захваті від цього, — сказала Оксана. – Мені здається, він занадто багато грав у Call of Duty! Він був у захваті від того, що захищав Україну».

Перед від’їздом чоловік вивіз дружину з міста до родичів. Але там також було неспокійно.

«Ми бачили російські літаки і снайперів. Усе горіло… Я чула вибухи. Вся хата тремтіла. Ми ховалися в підвалі, але все одно було чути вибухи, літаки, стрілянину», – пригадує вона.

Через кілька тижнів росіяни окупували частину території, де зокрема вони проживали. Не було електрики, але зрештою їй вдалося поговорити з чоловіком по телефону, щоб повідомити, що з нею все гаразд. Але це було небезпечно.

«Вони (росіяни) перевіряли машини, перевіряли людей. Вони ходили по будинках, щоб знайти якісь ознаки того, що ми надсилаємо повідомлення українським солдатам про їх місцезнаходження. Забрали деяких людей. Не знаю, що з ними сталося далі. З дому було страшно виходити».

Тим часом Олексій був у центрі одних із найзапекліших боїв війни. Він був у Маріуполі, ключовій стратегічній цілі для російських військ у перші дні вторгнення, оскільки він з’єднує Крим і Донбас. Жорстока битва тривала понад 80 днів, перш ніж росія зрештою захопила контроль над містом.

«Він сказав мені, що все дуже погано, і ми не маємо виходу з міста», – пригадує жінка.

Під час одного дзвінка Олексій розповів, що росіяни розбомбили його підрозділ. Кілька солдатів, з якими він служив роками, загинули. У нього залишилися осколки в голові та руці.

«Він був спустошений, — сказала Оксана. – Я весь час плакала, але намагалася не показувати йому, що мені так страшно, тому що він був у гіршому становищі, ніж я».

Він зателефонував їй за кілька тижнів до того, як потрапив у полон, щоб сказати, що «немає шансів вижити», адже зброя, боєприпаси, їжа та вода закінчилися. Тоді, каже жінка, він попросив її піклуватися про його сім’ю та про себе.

Про переїзд до Шотландії та надію на повернення додому

Потім 12 квітня 2022 року Олексій подзвонив і повідомив, що живий, але потрапив у полон. Він попросив її повернутися на українську територію, і згодом вона переїхала до друга на захід України. Там Оксана прочитала про можливість переїхати до Великобританії.

Після того, як вона подала заявку через урядову програму біженців Шотландії, вона прибула незабаром сама в серпні 2022 року, а її сім’я та друзі все ще були там, на тимчасово окупованій території.

Спершу після прибуття до Шотландії вона жила в готелі в Дайсі, у студентському житлі, а зараз має квартиру від міської влади в Абердіні. Вона підтримує зв’язок із спільнотою інших українців, які також втекли від війни та опинилися в Шотландії.

Через місяць по приїзду до Британії жінка отримала листа від чоловіка з російської в’язниці.

«Там було сказано, що він живий, з ним все гаразд, з ним добре поводилися і він любив мене, але схоже було, що вони диктували, що писати. У ньому не було жодних почуттів», – сказала вона і додала: це останній раз, коли вона чула про нього.

Оксана каже, що після його захоплення підтримувала зв’язок з Міжнародним комітетом Червоного Хреста, ООН та українським урядом, але безуспішно. Шукала будь-яку інформацію і через соцмережі, як-от канали Telegram. Вона вважає, що чоловік все ще був у в’язниці в січні 2024-го.

У липні минулого року вона поспілкувалася зі звільненим полоненим, який був разом з її чоловіком. Він сказав, що Олексій схуд і втрачає надію. Потім був звільнений і другий в’язень, який був з Олексієм. За її словами, 3 січня цього року він розповів, що чоловік Оксани все ще перебуває в російській в’язниці.

«Ніхто не може допомогти. Це залежить лише від росії, — каже Оксана, стримуючи сльози. — Буде живий, буде добре, але вже два роки. Я знаю багато випадків, коли люди не повертаються з полону. Їх катували або вбили».

Оксана додає, що їй подобається Шотландія та надзвичайно добрі місцеві жителі, понад усе вона прагне повернутись додому, коли її коханого звільнять з полону.

«Я люблю його, і я буду чекати його. Він повернеться до мене, і ми матимемо прекрасне майбутнє разом. Ми двоє і наш кіт. Про дітей зараз не знаю»…

Читайте також: Чому українці повертаються додому: історії

Джерело: ВВС

Поділитися...

Translate »