З Америки на передову: історія українки (відео)

Віка працювала в одному з найбільших інвестиційних банків світу в Нью-Йорку на Волл-стріт, а зараз рятує поранених з Авдіївки та Бахмута. Дівчина покинула успішну кар’єру в США та повернулася додому, щоб стати пліч-о-пліч зі своїми мамою, татом і сестрою, які пішли в ЗСУ.

Історія дівчини

Зараз Віка приєдналася до медичного батальйону “Госпітальєри”. Про це повідомляє ШоТам.

“Для мене колись цінностями була карʼєра та вибудовування власних амбіцій. Тільки почалась війна, все перевернулось. Я розумію, Що найцінніше, що в мене є – це життя, люди біля мене, сімʼя, країна й Батьківщина”, – розповідає Вікторія. 

Вона народилася на Житомирщині. В 13 років мріяла побачити світ, тому старанно вчила англійську мову. Хотіла подивитися, як живуть інші країни, та потім втілити цей досвіт в Україні.

У 15 років дівчина виграла грант і рік навчання в Техасі у старшій школі. Згодом вступила до одного в найкращих вишів США в Каліфорнії й отримала можливість безкоштовно навчатися та стажуватися в різних країнах світу. 

“Я жила в Південній Корії в Сеулі – там навчалася й працювала. Потів в Індії, в Британії. Я отримала дві спеціальності по закінченню університету: одна – це “наука даних і статистика”, друга – “фінанси”, – зазначає госпітальєрка.

Події після 24 лютого 2022 року

Дівчина влаштувалася до одного з найбільших інвестиційних банків у світі, розташованого в Нью-Йорку. Планувала набратися досвіду та відкрити власну компанію в Україні. Але 24 любого зруйнувало плани. Батько Вікі пішов в ЗСУ, мати й сестра – в ТрО.

Перші місяці дівчина висилала родини та друзям кошти на амуніцію та все необхідне. Але потім зрозуміла, що не може залишатися за кордоном, бо хоче більше робити для України.

У грудні 2022 року Віка повернулася додому та приєдналася до медичного батальйону “Госпітальєри”. Обрала позивний Торрі, бо в Америці так скорочували її імʼя. З лютого 2023 року почала їздити на передову. 

За цей рік вона рятувала бійців на Запорізькому напрямку, в Авдіївці та Бахмуті. І, попри небезпеку, продовжує забирати поранених з-під обстрілів.

Був поранений в руку хлопець. У нього був турнікет. Коли вже рана була затампована, й коли я вже пішла знімати турнікет, у нього починають блищати очі, і він такий: я відчуваю свою руку знову. Дякую, я відчуваю свою руку“, – згадує Віка.

Плани на майбутнє

Уже під час служби дівчина дізналася, що пройшла конкурс та навчання в Гарварді. Але планує туди лише після Перемоги, а далі – розвивати економіку та бізнес в Україні.

Наразі дівчина встигає працювати і компанії, яка займається розробкою штучного інтелекту для дронів. А також, відкрила збір на переобладнання автівки під евакуаційну.

Читайте також, “Я ніколи не забуду день, коли я помер”: історія українського воїна, який майже рік провів у полоні.

Поділитися...

Translate »