Сьогодні ми святкуємо День журналіста і хочемо трохи розкрити вам закулісся нашої редакції Platform of Ukraine. Щоб ви могли краще нас зрозуміти, ми вирішили провести бліц-опитування серед нашої команди.
Відповіді вийшли цікавими і трохи несерйозними! Давайте знайомитися ближче з тими, хто щодня приносить вам найсвіжіші новини та захопливі історії. Гортайте далі і дізнавайтеся, яка новина кардинально змінила погляди на життя, що найдивнішого траплялося під час роботи і які ритуали налаштовують на написання текстів.
Марина Кавкало
Якби Ви могли взяти інтерв’ю у будь-якої історичної особи, хто б це був і чому?
– У нас стільки неймовірних людей. Хтось медійний, хтось – герой непублічно. Та їм усім точно є чим поділитись, і вони заслуговують бути почутими. Бо саме вони творять історію своїми вчинками, своїми життями. Поспілкуватися з ними – дуже цінно.
Який найзагадковіший або найдивовижніший факт Ви дізналися під час роботи над своїми матеріалами?
– Мені дуже подобаються історії та цікавинки з минулого. Одразу пригадала інтерв’ю з археологинею з Інституту НАН України, яка розповіла про село біля Дністра в нас на Буковині, де знайшли кістки мамонтів та рештки поселення доби палеоліту, а це 150 тисяч років тому. Тоді цей факт мене вразив, бо це місце неподалік села, де я щороку їздила відпочивати.
Якби Ви могли змінити одну подію, про яку писали, як би Ви її переписали?
– Складно виділити якусь конкретну подію. Та, мабуть, це ті історії, де фінал трагічний. На превеликий жаль, в Україні дедалі більше таких історій, Героїв, які гинуть, долі цілих сімей, які в одну мить руйнує ворог. Якби лише можна було повернути всіх наших крутих та сміливих людей, які могли б надалі робити нашу країну кращою…
Чи був у Вас випадок, коли новина, яку Ви висвітлювали, кардинально змінила Ваші власні погляди на світ?
– Загалом новини та інтерв’ю, спілкування з різними людьми додають знань у різних темах і, звісно, залишають свій відбиток. Одна новина таки кардинально змінила світосприйняття – це повідомлення про повномасштабне вторгення. Бо ще за день до того я була впевнена, що ракети не полетять по всіх містах України, хіба що буде новий наступ на сході, та аж ніяк не те, що сталось. Відтоді я зрозуміла, що ніколи ні в чому не можна бути впевненим.
Що найсмішніше або найдивніше траплялося з Вами під час роботи в полі?
– Колись їхала робити репортаж у село Красноїльськ, яке майже на кордоні Чернівецької області та Румунії, відоме тим, що там щороку в січні проводиться масштабне святкування Маланки. Під час свята маланкарі полюбляють робити “блокпости” на дорогах (і на одній дорозі таких декілька) та пропускають авто лише за гроші. І от халепа: коли я вирушила туди, геть не взяла готівку. Ну, авто заправлене, перекус в сумці… Словом, довелось довгенько переконувати їх, щоби пропустили без грошей, вмовила за цукерку.
Якби Ваша журналістська кар’єра була фільмом, який жанр це був би і хто б зіграв головну роль?
– Мабуть, це був би документальний жанр, серія про цікаві історії, місця та особистості, про які варто знати, і я надаю перевагу залишатись за кадром.
Який найважливіший урок Ви засвоїли від своїх джерел або інформаторів?
– Не покладатись на чутки та фейсбук, завжди перевіряти інформацію. Особливо це стосується стрічки новин та ексклюзивів, де потрібно дати інформацію якнайшвидше.
Як Ви створюєте баланс між особистим життям і роботою, яка часто вимагає повної віддачі?
– Поєднувати догляд за дитиною, домом і повний робочий день – це ще те завдання з зірочкою, оскільки маленька донечка вдома частенько вносить корективи у мамині плани. Рятує, якщо є кому допомогти і забавити малечу бодай на пару годин (чоловік, бабуся, дідусь).
Дуже важливо знаходити хоча б трошки часу суто для себе: випити кави в тиші й на самоті (мами, привіт) або зустрітися з подругами (хоча частіше це все ж колективне проведення часу з усіма дітками), шопінг. Шкодую, що зараз не маю вдосталь часу на хобі, люблю вишивати, читати. На жаль, давненько читала щось інше, крім новин. Загалом, я про те, що з будь-яким графіком потрібно знайти хоча б годинку щодня і присвятити її тому, що подобається, емоційно розряджає, заспокоює. Нещодавно відкрила для себе картини, які треба розфарбовувати за номерами, це дуже затягує. А ще дуже чекаю грибного сезону в лісі, я фанат із дитинства.
Якби Ви могли провести один день в ролі журналіста в будь-якому куточку світу, куди б Ви поїхали і чому?
– Було б цікаво потрапити у найвіддаленіше містечко на землі, де мешкають українці та роблять щось круте для громади.
Чи є у Вас ритуал або традиція, яка допомагає Вам налаштуватися на написання матеріалу?
– Чашка кави і хороша музика – дві складові, без яких не починається робочий день. Тож із нинішніми відключеннями світла головне – встигнути зварити каву і зарядити гаджети:)
Оксана Середюк
Якби Ви могли взяти інтерв’ю у будь-якої історичної особи, хто б це був і чому?
– Я вважаю, що багато українців є вже історичними особами у теперішній час. І вони заслуговують уваги та можливості бути почутими. Що ми й робимо зараз як журналісти в Україні.
Який найзагадковіший або найдивовижніший факт Ви дізналися під час роботи над своїми матеріалами?
– Що герої часом хочуть, аби їх розхвалювали у матеріалах та співали їм оди)) Це, звісно, не стосується всіх. Адже з багатьма ми стали хорошими знайомими.
Якби Ви могли змінити одну подію, про яку писали, як би Ви її переписали?
– Напевно, це матеріал про дітей, які живуть на деокупованих та прифронтових територіях, які відчули війну та її жорстокі реалії. Які бачать обстріли, смерть близьких та розрізняють, що летить, який снаряд. Звісно, переписала б на радісні та безтурботні розповіді цих дітей.
Що найсмішніше або найдивніше траплялося з Вами під час роботи в полі?
– У журналістській діяльності я вже 6 років, і за цей час була багато курйозних та смішних ситуацій. Адже більше часу я працювала на радіо. Тому це й не вимкнені мікрофони, і дзвінок мами в студію.
Якби Ваша журналістська кар’єра була фільмом, який жанр це був би і хто б зіграв головну роль?
– Це, напевно, був би легкий серіал, який здатен зворушити глядачів та викликати у них теплі почуття. І щоб саме розділений на очікувані сезони. Адже у моїй журналістиці були перерви на декрет. Журналістика не була й не є для мене чимось важким та епічним. А якщо б фільм, то звісно – lighthearted movie – легкий, без серйозних драм. Головна роль, звісно, моя.
Який найважливіший урок Ви засвоїли від своїх джерел або інформаторів?
– Я багато спілкуюся з різними людьми. Я чула їхні історії радості та смутку, дізнавалася про їхні надії та мрії. Ці розповіді змусили мене задуматися над власними цінностями. Найважливіший урок – те, що люди неймовірно стійкі. І те, що важливо розповідати історії. Адже історії об’єднують людей, створюють розуміння та можуть змінювати ситуацію або ж чиюсь думку.
Як Ви створюєте баланс між особистим життям і роботою, яка часто вимагає повної віддачі?
– Це, звісно, планування та розділення часу. Життя занадто коротке, щоб постійно хвилюватися про роботу.
Якби Ви могли провести один день в ролі журналіста в будь-якому куточку світу, куди б Ви поїхали і чому?
– Я б нікуди не їхала в ролі журналістки. Адже вважаю, що важливіше зараз – це якісно висвітлювати події в Україні.
Чи є у Вас ритуал або традиція, яка допомагає Вам налаштуватися на написання матеріалу
– Ритуал існує, звісно: це нагодувати та вкласти дитину спати. Тоді мої матеріали мають шанс бути на сайті))
