Вагітність – це особливий період у житті будь-якої жінки, сповнений радості, очікування й водночас тривог. А для українок, які змушені були тікати від жахіть війни та шукати притулку в чужій країні, цей процес стає ще більш складним і багатогранним.
Українка, яка шукає притулку в Канаді й чекає на дитину розповідає про переїзд та власний досвід вагітності та народження дитини за кордоном.
“Я сиджу у гінекологічному відділенні одного зі шпиталів Торонто і чекаю своєї черги до лікаря-гінеколога. Він має поставити мене на облік у зв’язку з вагітністю. Поряд сидять усміхнені жінки при надії та їхні чоловіки, які живуть прекрасним очікуванням поповнення своїх родин.
Я відкриваю фейсбук на телефоні. Читаю новину про загибель на фронті знайомого молодого хлопця. Уже майже рік моя стрічка новин — суцільний некролог красивих і мужніх чоловіків у формі”, – пише кінопродюсерка Анна Паленчук у своєму блозі на “Sestry”.
Жінки будучи вагітною описує свою історію у Канаді,
Словник вагітної: український досвід у канадському контексті
Щоб стати на облік у гінеколога в Канаді, спочатку потрібно звернутися до walking clinic – клініки прийому пацієнтів, якщо ви не маєте сімейного лікаря. Там беруть первинні аналізи, направляють на УЗД, прописують вітаміни або, за потреби, ліки. І лише потім направляють до гінеколога при лікарні.
“Через зміну адреси я була змушена змінювати лікаря та шпиталь, де планувала народжувати. До нової лікарки я потрапила вже на 35-му тижні вагітності. За протоколом, я мала з’являтися щотижня, але через бюрократичні нюанси це сталося лише наприкінці вагітності”, – пише Анна.
Анна розповідає про свою лікарку Джейн, яка співчцтливо відносилвсь до неї та довго розпитувала про її дім у Бучі, про війну, про родичів, які залишилися в Києві.
“На той момент я вже навчилася не плакати при малознайомих людях. Канадці загалом не показують публічно, що їм погано”.
Вже пізніше жінка дізналася, що можна було взяти україномовну доулу – кваліфіковану помічницю, яка допомагає під час пологів та у післяпологовий період. Це, безсумнівно, допомогло б їй почуватися комфортніше.
Історія моєї вагітності в Канаді – це не просто особистий досвід, це відображення долі багатьох українок, які змушені були шукати притулок у цій країні.
Самотність у чужій країні: історія української біженки в Канаді
Анна пише про самотність у Канаді та як знайшла вихід.
Однак, як зазначає Анна, самотність не залежить від кількості людей поруч.
“Я хотіла зустрічатись із вагітними українками, які лише прибули до Канади”, – ділиться Анна. – Хотіла ділитись із ними своїми побоюваннями і переживаннями щодо пологів у чужій країні, ділитись лайфхаками для вагітних”.
У пошуках спілкування й підтримки Анна публікує пост у фейсбуці, в найбільший жіночій групі “Ukrainian moms in Toronto”, з пропозицією зустрітися на каву.
“Жінки почали писати до мене, пропонували зустрітись та підтримати мене”, – згадує Анна. – Однак я не хотіла чути історії про еміграцію чи плач за Україною. Я лишень прагнула поділитись своїми емоціями із такими самими вагітними, як і я”.
Жіноче коло підтримки: досвід української біженки в Торонто
Українка знайшла розраду у спілкуванні з іншими вагітними у Торонто.
“Якось мені написала українка, яка мала чудове ім’я Габріела”, – ділиться Анна, українська біженка, яка знайшла притулок у Торонто.
Вона розповіла про групу підтримки вагітних і породіль”, – згадує Анна. – Кожної середи жінки збирались на різні семінари”.
Ці зустрічі стали для Анни справжнім рятівним колом. Там організували спеціальний food bank, де на умовні 10 доларів можна було взяти свіжих овочів (авокадо, шпинат, перець, помідори), також давали пакет молока, яйця, рис, пасту, тунець у банці й інші продукти.
Учасниці програми щоразу також отримували 30 доларів у вигляді карток. Ними можна було розрахуватись у супермаркеті.
Окрім практичної допомоги, групи надавали й емоційну підтримку.
“Я опинилась на програмі healthy beginners”, – ділиться Анна. – При реєстрації мені дали два величезні пакети із подушкою для годування, дитячим термометром, прокладками для грудей, а також із купою всього, що мені потрібно було придбати до пологів”.
“Габріела пояснила, на які ще програми я можу записатись”, – розповідає Анна. – Я обрала допомогу лактаційного консультанта та супровід дитини після народження”.а
Після першої зустрічі Анна йшла осіннім Торонто і посміхалась. Сила жіночого кола безмежна, вважає вона. Нарешті українка почувалась спокійною, почала налаштовуватись на пологи, бо була вже на 36 тижні вагітності.
Три непотрібні сумки: враження українки від пологів у Канаді
Про пологи Анна пише так:
“Коли я вперше побачила шпиталь Святого Джозефа, відчула, що хочу саме тут народжувати мого сина”.
“Медична установа розташована в історично українському районі, а її вікна виходять на безмежні води озера Онтаріо”, – згадує вона. – Я собі уявила, що буду бачити з вікна палати саме цю красу. Реальність виявилась інакшою — я бачила чийсь приватний будинок і гараж”.
Важливо зазначити, що Анна не лише описує свої особисті враження, але й порівнює їх з досвідом пологів в Україні.
“Моя докторка Джейн була не просто гінекологом, а й акушером-гінекологом, – розповідає Анна. – Під час останнього огляду запропонувала мені приїхати до шпиталю заздалегідь. Аби я не народила третю дитину зненацька. Наприклад, десь у транспорті”.
Українка була здивована, що у палані перед родами можна було їсти. Їй давади сніданки, які там були — булочки, скрембли, різні намазки, кава та апельсиновий фреш.
“У палату ми зайшли без бахіл, без спецодягу, з нашими куртками та маленькою валізою на колесах”, – згадує Анна. – Мені дали сорочку, як в американських фільмах, — синю на зав’язках. У моїй валізі було мінімум всього,бо все необхідне дають в шпиталі. До того я двічі народжувала у Житомирському перинатальному центрі. Я пам’ятаю ці три сумки — для пологів, малюку та мамі”.
Під час потуг лікарі і медсестри шуткували, підбадьорювали підтримували жінку.
“Це була абсолютно інша атмосфера, ніж під час пологів в Україні. Кожен, хто заходив у мою палату, говорив: «You are doing great!» [«У тебе чудово виходить», — ред.]. Це додавало мені сил.
Коли народився Альберт, його обмотали білою пелюшкою у сині смужки — як в американських фільмах. На головку вдягнули шапочку і поклали мені на груди. Потім принесли вечерю й апельсиновий сік”.
Свідоцтво про народження онлайн
Після пологів Анну перевели у безкоштовну чотиримісну палату. За доплату можна взяти одномісну палату.
“Мені дали все необхідне для малюка — памперси, ковдрочку, маленьке прозоре ліжечко та пелюшки. Сказали, щоб добу не одягала його, а загортала в пелюшки і тримала “шкіра до шкіри2.
Через добу після пологів Альберта нас виписали. Онлайн я замовила свідоцтво про народження дитини, яке прийшло поштою. Отримала номер медичної карти страхування, бо через три дні ми мали вже з’явитися на перший візит до лікаря”.
Українка пише, що ще одне що її вразило, це допомога жінок яких вона не бачила. Вони давали їй речі та каляску.
У Торонто відкрили групу для українських матерів. Там можна безкоштовно взяти одяг для дітей до 5 років.
Життя Альберта
Через місяць Анна прийшла на планове обстеження до своєї лікарки, яка вела її вагітність. Заздалегідь спитала у групі жінок, як може їй віддячити. “У Канаді не можна дякувати лікарям! Це — не Україна!” — почула вона у відповідь.
“Одна жінка порадила роздрукувати фото Альберта і принести Джейн. Я так і зробила. Коли лікарка побачила фото, вона сказала, що це — найкращий подарунок. Джейн відвела мене в коридор, де показала багато фотографій малюків. З любов’ю вона вішала фото Альберта. Розповіла, що почувається щасливою, коли щодень проходить повз ці знімки”.
Читайте також, товари newborns у Британії: ціни та як зекономити.
