У Монреалі відбулася світова прем’єра циклу пісень “Листи з фронту” (“Letters from the Frontline”) сучасного американського композитора Евана Мака. Цей твір, створений у співпраці з українським баритоном Ігорем Мостовим, має на меті спонукати світ допомагати Україні.
“Листи з фронту” – це п’ять пісень, написаних на вірші Павла Вишебаби, українського поета та воїна, який зараз бореться за свою країну. Еван Мак розповів “Ukrainian People Magazine”, що він був глибоко вражений мужністю українського народу і хотів зробити свій внесок у допомогу Україні. Він знайшов вірші Вишебаби в Інтернеті і був вражений їхньою щирістю та силою.
Ігор Мостовой, який сам родом з України, був зворушений можливістю взяти участь у цьому проекті. Він вважає, що “Листи з фронту” – це важливий твір, який допоможе світу зрозуміти справжню ціну війни.
Еване, як в американського композитора виникла ідея робити по суті український пісенний цикл?
– Еван: Ми з Ігорем говорили про колаборацію над новим циклом пісень упродовж певного часу. В моїй пам’яті були свіжі спогади його вражаючого виконання моєї композиції, написаної на вірші поезії династії Танг для Міжнародного фестивалю іSing.
Коли росія вторглася в Україну, ми дискутували з приводу того, як можна застосувати його таланти, щоб показати силу українців та їхній рішучий спротив деспотії та свавіллю. Ми обрали ці неймовірної сили вірші Павла Вишебаби. Поет-воїн, який і досі боронить Україну на передовій. Задум цієї композиції символізує єднання людей, які виступають за свободу і суверенітет. Цей цикл пісень також є нагадуванням про важливість непохитності у боротьбі за ці цінності.
– Яка місія такого концерту?
– Еван: Глибока суть цієї поезії і можливість відчувати її через музику, має щоразу бути нагадуванням, яке спонукатиме далі підтримувати народ України.
Ми дуже часто втішаємо себе, читаючи новини, чи переглядаючи перебіг подій по телебаченню.
Музика спонукає до емпатії, і ми маємо співпереживати українцям зараз, більше, ніж будь-коли.
– Ігоре, коли Еван надіслав пропозицію – як ти її сприйняв?
– Ігор: Все почалося з повідомлення, яке Еван надіслав мені у перші дні війни. Він хотів підтримати мене і запропонував надіслати йому кілька українських віршів, які мені близькі. Він хотів покласти їх на музику, яку я зможу заспівати, коли Україна переможе. Я, звичайно, був дуже зворушений цим, але ситуація змушувала мене концентруватися на інших речах. Тоді я був з сім’єю в окупації недалеко від Бердянська. Ідея саме циклу пісень прийшла згодом, коли я повернувся до концертної діяльності. Завжди пам’ятатиму і буду вдячний Евану за цей жест підтримки!
– Що було найважче у підготовці до концерту, у репетиційному процесі?
– Ігор: Пісні з передової – це про кожного солдата, про найдорожче що у них є і про те, за що і для кого вони змушені воювати. Якщо глобальніше, то це також про найдорожче, що є в житті кожної людини. Найважче пропускати ці пісні через себе. Поезія Павла разом з музикою Евана змушує переживати дуже велику гамму різних емоцій і спогадів, часто дуже полярних і сильних. Підготовка таких творів ніколи не закінчується. Вони бездонні за своєю глибиною і живуть з тобою ще довго.
– Еване, упродовж підготовки проєкту що тебе найбільше здивувало, зворушило і засмутило?
– Еван: Я був зворушений багатьма темами, які висвітлює Вишебаба у своїй поезії. Кожен вірш циклу звучить як лист до когось із його близьких. Це відображає досвід поета, але з перспективи того, що мають побачити адресати цих віршів, яких немає поруч.
– Чому саме Ігор мав виконувати написані твори?
– Еван: Крім того, що він є феноменальним виконавцем світового рівня, він був в Україні на початку війни. Він може говорити про цей досвід з перших вуст.
– Ігоре, окупований Маріуполь – місто Марії… Як вплинуло те, що ти звідти, на твій настрій та відчуття як виконавця?
– Ігор: Будучи свідком перших днів війни у Маріуполі, а потім вимушеним спостерігачем того, як росіяни руйнують твоє місто з відстані 60 кілометрів від тебе, ти багато відчуваєш і рефлексуєш. Переживання таких, дуже суперечливих емоцій залишає на тобі свій відбиток, а, значить, впливає і на тебе як на виконавця. Багато чого відчувається набагато гостріше, багато чого стає не важливим. Відбувається переоцінка цінностей. Я дуже хочу щоб під час прослуховування цих пісень люди згадували і пам’ятали про Маріуполь, Україну, про кожного солдата, простих людей і тих, кого вже нема. Вони всі не мали вибору, будучи кинутими у вир війни. Україна потребує підтримки світу.
– Наскільки близькі вам обом твори Павла Вишебаби?
– Ігор: Я думаю, що вони близькі кожній людині і не тільки українцям. Так само і для мене. Я показую їх людям з інших країн, і всі залишаються під великим враженням. Не було жодної людини, яка б залишилася до них байдужою. Ці вірші торкаються душі і залишають відбиток, тому що вони про найцінніше, що є у людини. І як би банально чи пафосно це не звучало, вони про любов. Насамперед цим почуттям керовані ті люди, що сьогодні захищають Україну.
– Еван: Як я вже говорив раніше, листи до його матері, доньки, дружини, бойового побратима та священника (Отця) мають широкий діапазон емоцій, які Вишебаба переживав під час розгортання подій. Кожен вірш – присвята певній людині. Це відкриває ідеальне вікно для інших, щоб дивитись, співпереживати та, сподіваюся, отримати натхнення, яке спонукає допомагати та сприяти рішучості України до повної Перемоги.
Це дивовижне відчуття, коли знаєш, що американський композитор був настільки захоплений боротьбою нашої країни за свободу, що створив новий твір, присвячений її усвідомленню.
Читайте також, емоційна розповідь американця про волонтерство в Україні.
