Україна виявилась втягнутою в політичне простистояння у Штатах і повинна зробити висновки з цього.
Після виборів одна з партій – республіканська чи демократична – отримає головне крісло в Білому Домі, і далі з ними потрібно буде домовлятись про подальшу допомогу у війні, акцентує політолог Володимир Фесенко, директор Центру політичних досліджень «Пента».
«Пенсильванський інцидент» (точніше, реакція Трампа і республіканців на відвідування президентом Зеленським заводу з виробництва артилерійських снарядів в Пенсильванії) під час візиту в США став драматичним випробуванням і для самого Зеленського, і для всієї нашої делегації, яка перебувала в США, для наших друзів у Сполучених Штатах.
Проблему вдалося достатньо швидко подолати. Зустріч Зеленського з Трампом все ж таки відбулася. Діалог і співпрацю з республіканцями відновлено. Однак залишився не тільки гіркий осад від цього «інциденту». Насправді вся ця ситуація стала проявом більш складних і системних проблем, які залишаються для нас викликом і надалі.
Що також важливо розуміти, ці «американські гірки» та емоційно-політичні гойдалки Трампа є викликом не тільки для президента Зеленського та його Офісу, це є виклик для України, яка критично залежить від воєнної і економічної допомоги США. І для нас вкрай важливо зберігати двопартійну підтримку України в США.
Головне зараз — винести належні уроки з того, що сталося.
Перше, що треба зробити, — ретельно проаналізувати причини ситуації, яка сталася в США.
Нинішня виборча кампанія в США розвивається нервово і конфліктно, це як суцільне мінне поле в інформаційно-політичному сенсі. Особливо це стосується Трампа та його команди, де час від часу може проявлятися і політична істерика і майже параноя (як в реагуванні на відвідування президентом Зеленським заводу в Пенсильванії). Вчора вибухнуло по українській темі, завтра може вибухнути по іншій.
Дуже побоююся, що найбільші вибухи нас чекають після 5 листопада, коли відбудеться голосування і почнуть підбивати підсумки. Вибухнути може під політичною системою США, що може стати величезною загрозою і для нас і для міжнародної безпеки в цілому.
На жаль вже не в перший раз нас намагаються втягнути в передвиборчу боротьбу в США. Так було в 2019—2020 рр., коли це робили і демократи і республіканці. Але тоді це були квіточки. І проблеми вдалося оминути. А зараз тема війни між Україною і росією стала одною з головних (хоча і не вирішальних) тем на президентських виборах в США. І ми стихійно опинилися в лещатах цього протистояння. Нам далеко не все подобається в позиції Трампа по завершенню війни між росією і Україною, а тим більше не подобається позиція Джей Ді Венса. Але якщо критикувати, то це можуть розцінити як втручання у виборчу кампанію в США. І зовсім не реагувати ми теж не можемо, тому що це стосується наших безпекових інтересів.
Ще одна, і можливо найбільш небезпечна проблема, яка проявилася під час тієї конфліктної ситуації, — наявність людей з антиукраїнськими та проросійськими поглядами у найближчому оточенні Трампа, які можуть здійснювати сильний ситуативний вплив на 45-го президента США. Свідченням цього стала славнозвісна промова Трампа в ці дні, в якій він згадав про те, що України вже немає, про мільйони загиблих, про зруйновані тисячолітні міста із золотими куполами (ось ця фраза особливо показова), про армію, в якій залишились лише діти і старі люди. Хтось же всю цю маячню влив у вуха Трампу. Навряд він сам все це вигадав. І ми можемо здогадуватись хто це.
Зокрема в цій ролі може виступати Дональд Трамп-молодший (син 45-го президента США від першого шлюбу), який свого часу був помічений у зв’язках з росіянами. Саме Трамп-джуниор, до речі, рекомендував батьку Джей Ді Венса в ролі кандидата на посаду Віце-Президента США від Республіканської партії. Негативний вплив Джей Ді Венса по українській проблематиці ми, на жаль, вже неодноразово спостерігали. Прояви такої позиції можуть бути і надалі.
Ще одна обставина, яку ми маємо брати до уваги, — це те, що Трамп, попри критичні заяви на адресу президента Зеленського, достатньо швидко змінив свою позицію і пішов на переговори з президентом України. Звичайно, можна і треба робити поправку на емоційні гойдалки Трампа, але в даному випадку треба враховувати і раціональні чинники.
На мій погляд, реакція республіканців на «Пенсільванський інцидент» була нервово-емоційною і явно неадекватною. Але коли Трампа трохи попустило, то і навколо нього і в штабі республіканців знайшлися люди, які мислять раціонально, і змогли пояснити своєму кандидату, що конфліктний розрив із Президентом Зеленським і різка антиукраїнська позиція принесуть Трампу і республіканцям набагато більше негативу, ніж якихось зисків. Зокрема, йдеться про голоси виборців в тому самому штаті Пенсильванія, і не тільки тих, які є вихідцями з України, а також з Польщі. Трампа також могли звинувачувати в проросійській позиції, що він знов підіграє одному з ворогів Америки.
Нарешті, Трампу могли нагадати, що якщо він хоче домовлятися про завершення війни в Україні, то це доведеться робити не лише з путіним, а й із Зеленським також. Мені здається, що те саме в деталях пояснили і Джей Ді Венсу, тому на дебатах з своїм візаві з Демократичної партії він взагалі не чіпав українське питання.
Звичайно, що українська делегація теж багато зробила, щоб переговори між Трампом і Зеленським все ж таки відбулися. Але важливо зафіксувати, що попри складні, і навіть критичні обставини, з Трампом можна домовлятися, і він може різко змінювати свою позицію. Інша річ, через кого і як впливати на Трампа.
Які висновки можна зробити з тієї карколомної і майже критичної ситуації, яка склалася під час візиту президента Зеленського в США?
По-перше, є ризик повторення американських гірок з боку Трампа і республіканців, можливо в інших формах і не з такою різкою амплітудою. Така вже психологічна специфіка Трампа. Але це також обумовлено і ситуацією в Республіканській партії, частина істеблішменту і виборців якої активно підтримує Україну, а частина (ізоляціоністське крило цієї партії) виступає взагалі проти будь якої підтримки України.
Саме ці контрасти в ставленні республіканців до України потенційно створюють потенційні ризики нових «американських гірок» для України і під час нинішніх виборів, і після їх завершення, особливо у випадку перемоги Трампа на президентських виборах в США.
По-друге, під Трампа треба готувати і застосовувати особливу і дуже гнучку стратегію з набором різноманітних тактичних варіантів на різні ситуації (перемога і поразка Трампа на президентських виборах; різні психологічні стани Трампа; конкретні політичні теми, які будуть актуальні для нас, зокрема проблема мирних переговорів з росією, а також формату воєнної і економічної допомоги Україні з боку США). В будь якому випадку нам треба діяти на американському напрямі максимально обережно, гнучко і збалансовано, щоб уникати втягування у передвиборчу боротьбу у США та одночасно забезпечувати свої інтереси у США.
По-третє, нам треба налагодити більш менш регулярний і дієвий канал комунікації з Трампом та його найближчим оточенням, щоб доносити до нього нашу позицію і надавати правдиву інформацію про Україну з питань, які піднімаються в ході виборчої кампанії в США, і впливати як на його ставлення до України, так і на його погляди щодо умов завершення війни між росією і Україною.
Безумовно, ми маємо і надалі зберігати, попри високий градус передвиборної боротьби в США, двопартійну підтримку України в США. І це визначальний імператив нашої політики на американському напрямі.
Читайте також: Байден може “просунути” заявку України про вступ до НАТО до кінця терміну, – FT
Джерело: Володимир Фесенко