Українка Тетяна Ворожко ділиться своїми спогадами про покупки в дитинстві в Україні та Америці у блозі для «Голосу Америки».
“У дитинстві, ще за Радянського Союзу, особливого вибору не було, і мої найкращі вбрання були пошиті мамою. Китайські пуховики, які першими, разом із турецькими джинсами, проникли через «залізну завісу», слідом за ведмедиками Гаммі та Філом Донах’ю, виявилися жахливої якості”,- ділиться вона.
Перші магазини на Хрещатаку та «фейс-контроль»
Для ринків «Петрівка» та «Володимирський» — популярних місць затоварювання одягом у 90-х — я виявилася неготовою психологічно. У мене швидко замилювалися очі, і те, що виглядало як несмак при першому погляді, через півгодини кружляння між рядами, починало здаватися цілком нормальним. А ці мужні чоловіки та жінки, які спочатку купували товари, часом ризикуючи життям, а потім стояли годинами на морозі, могли мені впхнути що завгодно. Спочатку діяли лестощами — «а це ви собі на випускний у школі купуєте?» — а потім методом прямого психологічного тиску: «Це не моя спідниця надто вузька. Це у вас стегна широкі!». Так я ставала володаркою мишачого кольору сарафану з м’якої мішковини та чорної сукні з фатину з блискавками.
Перші магазини на Хрещатику мали вже найкращий асортимент та умови для примірки, але були тоді для мене надто дорогими, а продавці — показово зарозумілими. Я негайно розуміла, що «фейс-контроль» мені не пройти і виходила.
Магазини одягу за кордоном — переважно в Європі — мені подобалися, але я туди потрапляла рідко — тільки коли їздила у журналістські відрядження. Тож мій гардероб поповнювався дуже повільно. Церемонія вручення Нобелівської премії у Стокгольмі – новий светр. Ізраїльтяни обрали прем’єр-міністром Ехуда Барака, а я купила оригінальну сумку та штани. Історія про безкоштовну пересадку серця українцю у лікарні у Польщі — демісезонне пальто.
Одяг в Америці
Під час першого приїзду в США я була в захваті від молів: одяг різноманітна, красива, дешева. Джинсова спідниця по 4 долари? Светр за 16? У свій перший шопінг я практично подвоїла свій гардероб.
З тих пір сектор продажу одягу в Україні трансформувався, в США і в інших країнах з’явилися новаторські підходи, а я … розчарувалася в молах.
Нижче деякі мої спостереження над новими трендами продажу одягу в США. Все базується на моєму досвіді 13 років проживання у чотирьох американських штатах, підкріпленому результатами досліджень.
Список не є винятковим для США — деякі з цих трендів тією чи іншою мірою є і в Україні.
Розмір – справа умовна
Виробники одягу багатьох брендів, що продаються на американському ринку, занижують розмір, щоб клієнтки відчували себе краще і купували їх речі. Це називається «розмір марнославства» . Розмір 8 1995-го дорівнював сьогоднішньому 6-му, 1970-го — другому, а 1958-го — нульовому! До того ж, розміри відрізняються між брендами. В магазинах H & M, Zara і Ann Taylor жінки 8-го розміру набагато стрункішою тих, хто купує той же розмір в Calvin Klein і Guess. Я особисто ношу речі від нульового до восьмого розміру, в залежності від магазину і роки покупки.
З іншого боку, в США деякі бренди пропонують одяг, яка буде зшита саме на твою фігуру, як, наприклад, фірми чоловічого одягу Indochino і Black Lapel.
Новий популярний тренд – передплата одягу
У США набирає популярність підписка на одяг. Наприклад, компанія Ле Тоте, яка переслідує мене у всіх мережах з наполегливістю маніяка, пропонує наступну модель. За 49 доларів на місяць стиліст формує два вбрання та відсилає клієнту, ґрунтуючись на інформації про стиль (для цього треба пройти тест). Поносила – відсилаєш назад. Якщо щось дуже сподобалося, цю річ можна залишити і компанія зніме її вартість з твоєї картки. Речі можна вибирати онлайн та самої. Одяг не треба прати чи здавати у хімчистку, а доставка безкоштовна.
Окрім очевидного — платити гроші та не поповнювати гардероб — мене у цій схемі зупиняє потреба весь час бігати на пошту. Але із задоволенням віддамся в руки стиліста, бо сама куплю ще одні сірі штани та светр а-ля «морячка».
Етика виробництва одягу і взуття стає такою ж важливою, як і естетика
Покупці стали звертати все більше уваги не тільки на якість, зовнішній вигляд і ціну, але і на те, як цей одяг виробляється. Купувати речі, при виробництві яких використовувалася дитяча або фактично рабська праця, стає все менше охочих. Особливо голосно про це заговорили після трагедії в Бангладеш в 2013 році, коли через обвал будинку загинули більше тисячі робітниць текстильної галузі.
Громадська кампанія за справедливу торгівлю та етичну одяг (Fair Trade and Ethical Clothing) Об’єднує борців за нормальні умови праці, екологів і виробників одягу. Організація видає компаніям, одяг яких проводиться в гідних умовах, знак якості, про який вони повідомляють покупцям.
Думаю, що експортерам українського одягу теж варто вказувати, що швачки отримують зарплату вищу за ринкову, працюють восьмигодинний робочий день у хороших приміщеннях і мають відпустку з догляду за дитиною — якщо це правда. Доброта сьогодні у тренді, і це може бути додатковим аргументом купити одяг саме цього бренду!
Американці купують дуже багато одягу
Особливість американського будинку, побудованого щонайменше останні 20-30 років, — великі комори для одягу. Треба ж кудись складати весь свій одяг.
Згідно з даними Alliance data, у 37% жінок є 25-49 блуз, 32% – більше 25 пар взуття. Середньостатистична американська жінка сьогодні є власницею 30 повноцінних нарядів. У 30-х роках – лише дев’яти.
У США можна знайти як дуже дорогий, так і надзвичайно дешевий одяг. Нові штани чи пальта тут може собі дозволити кожен. Якщо магазини в молах дорогі, можна пошукати в магазині «Армії порятунку» (Армія порятунку) Або в Інтернеті (Graigslist) І придбати за кілька доларів або навіть отримати безкоштовно.
В середньому американська сім’я з чотирьох осіб витрачає 1700 доларів на одяг в рік, що становить лише 3,5% сімейного бюджету. Американці регулярно носять лише 20% свого одягу, дещо залишається висіти в коморі з цінником. Я знаю, тому що мені купу такого одягу передала сестра чоловіка.
До речі, обмінятися або віддати одяг тут (принаймні в нашому колі) не вважається чимось непристойним. Я так і поповнюю свій гардероб, і позбавляються від зайвого.
Багато чого з цього викидається. Щороку американці в середньому відправляють на звалище 31 кг текстилю, тобто за вагою майже з мою собаку. Екологи б’ють на сполох, а деякі країни — такі як Африка — закривають свої ринки від західного секонд-хенду, тому що через низькі ціни він пригнічує внутрішнє виробництво.
Для себе, щоб протистояти цій тенденції, я запровадила добровільний податок. Щоразу, коли я купую нову річ, додатково 30% ціни перераховую на потреби в Україні — на лікування пораненим, сім’ям без батька тощо.
Все більше одягу купують в Інтернеті
Чимала частина цього купується в Інтернеті. Згідно з цим дослідженням ринку, 96% американців купують речі в Інтернеті З усіх покупок 44% складає категорія одягу, взуття та прикрас, поступаючись лише книгам, музиці та фільмам. Найбільше це робить молоде покоління, найменше – люди похилого віку. Причому на шопінг онлайн міленіали витрачають у середньому 6 годин на тиждень.
Я теж переважно купую речі в Інтернеті, але не через відгуки інших покупців. Набагато краще самій приміряти сукню, ніж читати думку Мері з Айови. Але в молах у мене починає боліти голова – багато людей, світла, запахів – а за пару годин шопінгу я втомлююся більше, ніж за 8 годин на роботі. Щоправда, купивши речі в Інтернеті, як правило, я повертаю понад половину. Отже, для мене це теж – неідеальне рішення.
І до Києва
А найбільше мені сьогодні подобається купувати в Україні одяг. Щоразу, коли я приїжджаю до Києва, ми вже традиційно йдемо відновити мій гардероб із Тетяною Петковою, яка багато років редагувала журнал для жінок і, на мою думку, є «іконою стилю». Перевагу ми віддаємо українським модельєрам. Речі з моєї останньої «літньої київської колекції» 2016 року досі викликають купу компліментів, особливо — світло-зелену сукню з квіточками.
А які нові тренди побачили ви, що з цього вам подобається, а що викликає роздратування, і як одяг купуєте саме ви? Ваша думка нам цікаво!
Читайте також, Шопінг у США: як купують американці.