Оксана Кульчицька, родом із села на Тернопільщині, 20 років тому переїхала до США та починала з роботи прибиральницею в супермаркеті. А тепер консультує найбільші технологічні гіганти світу. Її історію розповідає “Голос Америки”.
за словами Оксани, їй вдалося здійснити свою “американську мрію” завдяки важкій праці: “фактично весь мій здобуток за ці 20 років – це результат важкої праці у здобутті нових знань, читанні книжок ночами, постійному вдосконаленні”.
20 років тому вона приїхала до Штатів з польським дипломом магістра соціології та поганою англійською. Нині вона живе в маленькому містечку Морган-Гілл, яке входить до Кремнієвої долини, і працює консультанткою з розвитку товару в провідних світових компаніях – Google, Paypal, Apple, Meta та інших.
“Переважно я займаюся розвитком технологій: це можуть бути мобільні додатки, продукти віртуальної реальності. Мої завдання залежать від потреб клієнта. Якщо їм потрібно створити бачення, стратегію товару, тоді я їм допомагаю побудувати цю стратегію: які інновації випускати, як їх правильно протестувати, – це один аспект, – розповідає Оксана.
“Також є процес, коли ця інновація або ця ідея вже впроваджується і її потрібно правильно вибудувати: написати код, підібрати команду, яка буде правильно це виробляти, пояснити виробничий процес, згуртувати, організувати роботу так, щоб виконати її у потрібні строки. Також є аспект, коли ми оцінюємо те, як продукт заходить на ринок, коли потрібно провести дослідження”.
Як приклад, вона навела окуляри віртуальної реальності “Oculus”, одягнувши які людина може грати в ігри, або використовувати якісь різні додатки: “Продукт, який я будувала, на жаль, не є в загальному доступі для всіх людей, але він дає можливість у віртуальній реальності відвідати, наприклад, піраміди Гізи. Людина може віртуально зайти в саму піраміду, походити різними коридорами. Або у ще якісь пам’ятки ЮНЕСКО – замки, церкви старовинні. Тобто, ми будували віртуальний досвід, який допомагає людям досліджувати світ”.
Про старт в Америці та “звичайну долю емігранта, про яку не хочуть говорити”
У Сполучені Штати Оксана приїхала протягом року після завершення університету в Польщі. На той час польський диплом не дуже цінувався в Україні, тож вирішила спробувати удачу за океаном.
Спочатку було вкрай складно. Її рівень англійської був “дуже поганим”, “але щоб їсти щось сьогодні і завтра, потрібно було щось робити.
“Не було шансу сидіти і казати: “Ось, я зараз себе відкрию в новому суспільстві, – зауважує Оксана. – В мене автоматично вмикався режим: потрібно вижити сьогодні будь-якою ціною. І мабуть це характерна риса українців, які не здаються, йдуть вперед попри все. Мені не спадало на думку просити у когось допомоги, я випрацювала правило: якщо хочеш кращої долі – вдосконалюй себе, своє оточення, і цей принцип веде мене протягом усього життя”.
“Звісно, ці перші роботи були для того, щоб була їжа на столі, – це було зв’язано з прибиранням, бо це те, що найшвидше можна знайти в середовищі іммігрантів. Я мала 5-6 робіт на тиждень, спала по 4-5 годин на добу. Це така звичайна доля емігранта, про яку люди часто не хочуть говорити, але я щодо цього дуже відкрита, бо знаю, що це допомагає багатьом людям зрозуміти, що вони не одні”, – зазначила українка.
Наприклад, однією з робіт було прибирання в магазині мережі супермаркетів, яке було щоденно з 12 ночі до 7 ранку, з одним вихідним на рік – на Різдво. І, звичайно, без медичного страхування: “тобто хворий-не хворий – ти мусиш бути на роботі і працювати цілу ніч”.
Приблизно рік знадобився Оксані, щоб зрозуміти, як працює система у США, де і як шукати роботу.
“Я просто йшла в різні компанії, запитувала, чи вам потрібна працівниця. І що мені допомогло – я пішла в бюро перекладів у Детройті в Мічигані, і оскільки я володіла польською, українською, на той момент російською – вибачте, і трішки англійською, то мене взяли на роботу як перекладача. І це було чудовим стартом, щоб далі можна було шукати якусь ще іншу роботу”, – пригадує вона.
Після 5 років роботи в бюро перекладів вона зрозуміла, що потрібно рухатися вперед.
“Я з тих людей, яким коли стає комфортно, водночас стає некомфортно. В один момент я вирішила все продати – дім, зібрала дітей, чоловіка і переїхали в Кремнієву долину. І я вирішила піти у стартап, який займався розробкою додатків із вивчення мов. Це ще було в Мічигані. І цей стартап якраз сформував мене як особистість, дав фундаментальні знання щодо розвитку товару, того, як працює код, як працюють команди”, – продовжує жінка.
“Моя історія є дуже відмінною від людей у Кремнієвій долині”
“Із мого досвіду, у Штатах дуже важливий результат роботи. Неважливо, яка в тебе освіта, можливо, в якихось напрямках це інакше. Але найбільше вони цінують людину, яка знайде проблему і її вирішення, людину, яка досягає результатів.
І що мене рятувало завжди – віднайти рішення проблем, вміння згуртувати команду, і коли мені почали давати проєкти, які були складнішими, зокрема технологічно, не пов’язані з моєю освітою, я просто ставила багато запитань, читала багато різних матеріалів, я розмовляла з розумними людьми, які розуміються на тих чи інших аспектах роботи, але потрібно було всю цю інформацію швидко синтезувати і позиціонувати себе не лише як людина, яка слухає і ставить запитання, але й яка вміє дуже швидко на місці цю інформацію обробляти, і втілювати в життя…
І оскільки я дуже багато втілювала в життя, мене це вело вперед по кар’єрі, – від простої менеджерки проєктів до директорки в раді директорів (в компанії “Mango Languages”)”, – продовжує Оксана.
Вона переконана, що саме багаторічна робота в стартапах, у великих компаніях, дозволила набратись хорошого досвіду розвитку продуктів і тепер втілювати його як консультантка.
До слова, Оксана виховує двох дітей – 7 і 15 років, і крім основної роботи має з чоловіком ще й окремий бізнес.
“Тому фактично я працюю по 15-16 годин на день. Це дозволяє мені тримати той стиль життя, який ми хочемо мати у Штатах… щоб жити в цій одній із найдорожчих точок світу, потрібно мати відповідний дохід, і це мотивує мати постійно якісь ідеї”, – наголосила жінка.
Оксана Кульчицька виокремила три особливі риси роботи в американських компаніях:
- Тут цінують людей, які вміють бачити не тільки проблему, а й вирішення.
- Чесність, або те, як ти поводишся, коли ніхто не дивиться: не зробити абияк, не красти інтелектуальну власність, поважати чужі ідеї, поважати чужі права. Бо, особливо у довгостроковому житті компанії, ці речі завжди потім “вилізуть”.
- Результати. Людина може дуже тяжко працювати задля якогось результату, але якщо результат не досягнений… Люди, які вміють зробити, показати, – ця характеристика цінується.
Читайте також: Залишили все – та переїхали до США: історія еміграції української сім’ї
Джерело: Голос Америки