Протест польський фермерів на кордоні Польщі та України набирає обертів з кожним днем. Уже зараз можна говорити не лише про розсипане українське збіжжя, а й про погрози зупинити пасажирські перевезення на кордоні. Цей протест погрожує не лише українській економіці, а й українському виживанню у війні з росією, вважає журналіст, політичний експерт Віталій Портніков.
Конфронтація посилюється на політичному рівні. Президент України, представники МЗС та посол України у Польщі говорять про політизованість цього протесту. Однак ми чуємо від польських чиновників, що насправді це просто необачливі заяви, а польські фермери “захищають праведну справу”.
Країни наближаються до цивілізаційного провалля
Звісно, це не сприятиме нормальній атмосфері у стосунках між двома країнами не лише найближчими місяцями, але й найближчими роками, а, можливо, навіть десятиліттями. Попри всю ту допомогу, яку надала Польща Україні у перші місяці після великого вторгнення росії, вже зараз закладається підґрунтя для серйозного конфлікту, я б навіть сказав цивілізаційного провалля, між двома сусідніми країнами. Це все лише сприятиме успіху Кремля.
Я сподівався, що після парламентських виборів у Польщі, знайдуть механізми, які зупинять весь той протест, який використовували для перемоги правих та ультраправих сил на парламентських виборах у Польщі.
Однак, як і багато хто, я недооцінив той факт, що польські політики з одних виборів переходять в інші й не бажають втрачати можливостей для перемоги навіть ціною підважування національних стратегічних інтересів власної країни.
Польщею сьогодні керує досить хитка коаліція, частина якої зацікавлена у голосах селянства й не хоче віддавати ці голоси своїм опонентам.
Ба більше, ідеологічно, з цими опонентами вони пов’язані більше, ніж з партнерами по коаліції, а роз’єднані тільки роками фактично одноосібного правління партії “Право і справедливість” та її лідером Ярославом Качинським.
Реальні можливості для того, щоб польська влада могла зупинити ситуацію, яка сьогодні загрожує і українському виживанню, і українсько-польським відносинам, і європейському проєкту як такому – зменшуються з кожним днем. Кризова ситуація може стати буденністю у взаєминах України та Польщі.
Можна було б сказати, що так і мало бути враховуючи всю атмосферу польсько-українських взаємин останніми десятиліттями. І що насправді втрачає саме Польща, бо в Україні все більше будуть схилятися до взаємодії з державами Західної Європи – з Німеччиною та Францією, – де нема такої серйозної зацікавленості в тому, щоб зупинити просування України у Європу.
Але я б не спрощував ситуацію до того, що Україна може просто сприймати Польщу як транзитну територію для стосунків з Німеччиною та Францією. У нормальних взаєминах зацікавлені і ми, і поляки, навіть якщо зараз це не очевидно.
Виборці, налякані загрозою війни, можуть захотіти взаємодії з росією
Можна уявити собі, що реально відбудеться у разі, якщо Україні не вдасться виграти війну і якщо владімір путін здійснить свій амбітний план і перетворить росію на СРСР. Що тоді буде з Польщею? Я не буду лякати поляків тим, що вони будуть наступними, чию країну захопить путін. Я поки що не дуже вірю у масштабну війну з загибеллю цивілізації у Європі. Хоча можливості для цього є, і ми чуємо про них від російських лідерів.
Я вірю у виборця, який просто перелякається посилення росії й буде шукати тих політиків, які знайдуть способи для порозуміння з Москвою, усвідомлять, що виживання Польщі не у конфронтації, а у взаємодії з росією. Там, де зараз польський фермер блокує кордон з Україною, буде стояти російський прикордонник, і тоді ніхто нічого не заблокує, бо його одразу поставлять на місце швидко і ясно.
Сам польський виборець у такій ситуації віддасть владу в країні проросійським силам. Відбудеться у кращому разі “орбанізація” Польщі.
А де у такій країні буде місце для Дональда Туска, Ярослава Качинського та їхніх політичних спадкоємців? Відповідь прозора – ніде не буде місця. Качинський і Туск залишаться просто на пожовклих сторінках підручників історії, як віддзеркалення Польщі, яка існувала кілька десятиліть, але зникла.
Читайте також: Що може статись, якщо в Європу поїде ще більше нових біженців з України. Думка
Ось якою є реальна цивілізаційна перспектива Польщі у разі програшу України – нульова. Ось чому поляки мали б думати про допомогу Україні, навіть якщо це суперечить актуальним економічним інтересам певної частини громадян і актуальним електоральним інтересам певної частини політиків.
Нездатність стратегічно мислити вже неодноразово приводила і Україну, і Польщу на ешафот історії. Зараз ми йдемо саме цією дорогою.
Джерело: блог Віталія Портнікова
Автор висловлює особисту думку, яка може не збігатися із позицією редакції. Відповідальність за опубліковані дані в рубриці “Думки” несе автор.
