Анна Паніотова, хореографка з Маріуполя, змушена була тікати від війни, але не здалася і знайшла нове життя та сенс у танцях далеко від дому.
Опинившись неподалік Лондона, вона не лише зберегла свою любов до танцю, але й поділилася нею з британською публікою.Анна знайомить англійців з українським народним танцем, який вражає своєю красою, енергією та емоційністю.
Вона також навчає їх рухатися у ритмі фламенко, сповненого пристрасті та експресії, пише Рубрика.
Танцювала у різних колективах Маріуполя
Тридцятидев’ятирічна Анна Паніотова — хореографка з Маріуполя. Там вона познайомилася з танцювальним мистецтвом, там і реалізувалась як професіоналка. Анна говорить, що любов до танців сталась завдяки батькові.
“Я почала займатися хореографією десь у 12-13 років. За хореографічними мірками, це досить пізно. Але все одно танці стали частиною мого життя. Можна навіть сказати, всім життям. Я така вдячна, що батько, Віктор Лебедєв, знаходив час, щоб возити мене на заняття з хореографії”, — говорить Анна Паніотова.
Анна танцювала у різних колективах Маріуполя, мала насичене концертне життя. Виконувала як народні, так і сучасні види танців. А потім дівчина вирішила зробити хореографію своєю професією.
Готували їжу на вогнищі
Коли почалось повномасштабне вторгнення росії, Анна опинились в самому центрі бойових дій. Жінці важко згадувати про той період.
“Ми жили під постійними бомбардуваннями без води, світла, газу і зв’язку. Пам’ятаю один день, коли випав сніг, і ми збирали його, носили у ванну, а коли він розтавав, могли хоча б помити посуд та зробити інші побутові справи. Ми не пили талу воду, але я знаю випадки, коли для людей це була єдина вода”, — ділиться Анна.
Жінка розповідає, що у Маріуполі вони з родиною збирали дрова й готували їжу на вогнищі.
І все ж жінці вдалося виїхати. Рідний брат вивіз її спочатку на територію росії, а потім вона емігрувала до Великої Британії.
“Коли тільки з’явився зв’язок, мені почала писати моя знайома, яка живе в Англії. Вона розповіла мені про спонсорську програму допомоги українцям, коли надається безоплатне проживання”.
Емігрувала до Великої Британії
Так Анна Паніотова опинилася в невеличкому містечку Вінчестер неподалік Лондона. Житло їй надала жінка, яка сама мешкає в Японії.
“Мені дуже пощастило з власницею житла. Вона не просто дала мені дах над головою, а й щиро цікавиться моїм захопленням — танцями”.
У містечку, де проживає Анна, організувалась дуже потужна українсько-англійська спільнота. Британці роблять все можливе, щоб українські біженці інтегрувалися в громаду і щиро цікавляться українською культурою.
Показує українські танці у Вінчестері
Показавши український народний танець на зібранні спільноти в церкві, Анна завоювала серця глядачів. Її стали запрошувати на різноманітні благодійні концерти та виступи.
“Мене запросили на концерт, який організовували на підтримку українських біженців. Там я танцювала народний танець у супроводі оркестру народних інструментів”, — розповідає Анна Паніотова.
Мешканці Вінчестера та інших англійських міст активно допомагають українцям. Вони не тільки забезпечують житлом тих, кому довелося рятуватися від війни, а й влаштовують заходи, потрапити на які можна за донат. Зібрані кошти відправляють на потреби українців.
Анна говорить, що пишається тим, що її запрошують на такі концерти. Таким чином вона може і займатися улюбленою справою і бути причетною до допомоги Україні. А ще пояснювати іноземцям різницю між українською та російською культурами.
“Після виступів до мене часто звертаються британці з питанням: «Це російський народний танець?» І мені доводиться пояснювати, в чому різниця між українським народним танцем і російським. Бо є багато схожих елементів, однак вони відрізняються за технікою виконання. Я можу пояснити кожен рух і розповісти, чим він відрізняється в українському та російському танці”, — роз’яснює Анна.
Анна також проводить майстер-класи для охочих навчитися танцювати.
Хореографка захоплюється ще й іспанськими танцями. Близько року тому вона організувала у Вінчестері колектив іспанського танцю “Фламенко”. Три англійки й три українки збираються разом, щоб поринути у запальний танок. Поки це не приносить дохід, натомість приносить задоволення. Проводять уроки хореографії та виступають у церкві.
Колектив “Фламенко” бере участь у благодійних концертах і влаштовує майстер-класи, на які приходять багато охочих. А ще це терапія і можливість знайти подруг. До колективу зокрема доєдналось двоє дівчат, які теж, як і Анна, з Маріуполя
Анна прагне розвиватися за кордоном, але сумує за дітьми зі свого танцювального колективу в Маріуполі.
Читайте також, cпонсорів у Британії знайшла через соцмережі: досвід блогерки.