16.04.2024

Незламні: двоє українських військових бігтимуть Лондонський марафон

Олексій Руденко. Фото зі сторінки Посольства України у Британії у Facebook

Двоє українських військових з ампутованими кінцівками візьмуть участь у Лондонському марафоні 21 квітня. За словами бійців, вони таким чином хочуть опомогти своїм побратимам і показати, що українці «незламні».

Як пише PA Media, 32-річному українському військовослужбовцю Георгію Рошці під час блокади «Азовсталі» ампутували руку в бункері, а його 28-річний однополчанин Олексій Руденко під час виконання бойового завдання на сході України наступив на міну і залишився без ноги.

42-кілометровий пробіг у Лондоні стане першим марафоном військовослужбовців.

«Ми дуже хочемо стартувати. Ми готові і не боїмося. Я хочу, щоб якомога більше людей побачили, що українці можуть подолати марафон навіть без кінцівок і що ми незламні та нестримні», – сказав Руденко.
Георгій Рошка (по центру). Фото зі сторінки Посольства України у Британії у Facebook

Георгій Рошка приєднався до української армії у 2017 році. Під час повномасштабної війни, у травні 2022 року він зайняв бойову позицію на металургійному комбінаті «Азовсталь», центрі осередку опору в оточеному тоді Маріуполі, який зараз перебуває під російською окупацією.

Потрапивши на міну, він опинився в бункері металургійного заводу, де йому ампутували руку. А менш ніж через два тижні він разом з побратимами був змушений здатися і потрапив у полон. Ті поії він досі згадує «дуже емоційно».

«Люди були в дуже поганій ситуації, тому ми просто чекали останнього моменту нашого життя, тому що ніхто не думав, що ми зможемо вижити. Деякі люди вирішили, що, можливо, буде легше застрелитися, тому що це була безвихідна ситуація», — сказав він.

Рошка півтора місяці перебував у полоні разом зі своїми товаришами в лікарні в Донецьку, перш ніж його зрештою звільнили в рамках обміну полоненими.

Він сказав: «Я втратив багато крові, тому мені було байдуже в той момент, коли нас взяли в полон. Мені було дуже, дуже погано, і мені було байдуже, що буде далі. У самому полоні було дуже важко. Нас принижували і фізично, і морально. Нас били і словесно ображали.

Коли руку ампутували на «Азовсталі», умови були дуже погані, і я не міг належним чином лікувати її там, а в полоні мені не надавали належної медичної допомоги, тому рука почала гнити».

Він розповідає, що коли їх нарешті посадили в автобус, він спершу сприйняв це підозріло. Але коли він усвідомив, що його звільняють, він відчув щастя».

«У нас з’явилась надія, а коли побачили український прапор, майже всі почали плакати, ми були дуже щасливі», — сказав він.

Після повернення Георгій Рошка пройшов в Україні «важкий шлях одужання, протезування та реабілітації», і зрештою повернувся на військову службу.

Про участь у Лондонському марафоні він сказав: «Це не лише випробування мого характеру, але й можливість для мене підтримати своїх братів, які були важко поранені».
Олексій Руденко. Фото зі сторінки Посольства України у Британії у Facebook

Олексій Руденко приєднався до лав української армії в 2020 році та 6 місяців займав позиції під Донецьком. А потім під час виконання бойового завдання наступити на міну та втратив ногу.

«Ми йшли лісом і розмінували три міни, але четверта міна була захована під землею. Її не було видно, і я став на неї… Після вибуху я побачив, що моєї ноги немає, тому я швидко наклав джгут, і ми вирішили відступити», — сказав він.

«Спочатку мене відвезли до Києва, я переніс дев’ять операцій. Коли я розмовляв з лікарем, я запитав, чи можу я бігти після ампутації. Лікар сказав, що для того, щоб бігати, мені знадобиться спортивний протез, тому для цього їм потрібно було розрізати верхню частину ноги, тому мені зробили ще одну операцію, щоб розрізати ногу ще більше», – розповів військовий.

Після дев’яти операцій Руденку знадобилося п’ять місяців, щоб повністю адаптуватися до протезу.

«Перші пару тижнів доводилося ходити 12 хвилин на день на протезах, але мені було байдуже, я ходив дві-три години. Дійсно потрібно рухатися. Якщо ти багато рухаєшся, легше адаптуватися».

Обоє військовослужбовців, які бігтимуть Лондонський марафон, збирають кошти для двох поранених українських бійців.

Пан Руденко додав: «Я біжу Лондонський марафон 2024 року, щоб підтримати якомога більше серйозно поранених братів з ампутаціями по можливості. Моя мета — поширити обізнаність і зібрати кошти для важкопоранених українських військових, які втратили кінцівки».

Нагадаємо, днями 12-річна українка на протезах пробігла 5 км на Бостонському марафоні.

Джерело: PA Media

Поділитися...

Translate »