Через жорстоку війну в Україні багато людей змушені покинути свої домівки та шукати прихистку в інших країнах. Одним із напрямків, які обирають українці, є США. Однак потрапити туди не так просто, як може здатися на перший погляд. Офіційні шляхи оформлення віз та в’їзду доволі складні та довгі, тому частина українців обирає альтернативний маршрут – через Мексику.
На кордоні з Мексикою американські інспектори надають українцям “гуманітарний пароль”, який дає їм право в’їзду в США, навіть якщо вони не мають візи.
Світлана Гольдмілліо, яка разом з чоловіком та дочкою перетнула кордон Тіхуана-Сан-Дієго, розповідає про свій досвід та про те, що чекає на українців, які обирають цей шлях
Війна застала у Домінікані
Коли почалася війна, Світлана Гольдмілліо з чоловіком та дочкою були на відпочинку у Домінікаській Республіку.
“24 лютого ми мали летіти до України. Вже були зібрані речі, коли ми дізналися про війну. Ми були у безпеці, не чули сирен і вибухів. І дитина не отримала психологічну травму. Ми, на щастя, не опинилися в Борисполі у день наступу”, – розмірковує Світлана.
Протягом кількох тижнів вони не поверталися в Україну, чекаючи, що війна закінчиться. На цей час довелося винаймати житло самостійно. Деякі готелі продовжували проживання українців на 5-7 днів безкоштовно. Далі влада країни надавала житло українцям у віддаленому районі країни терміном на 20 днів. Платити не потрібно було.
“Ми залишилися в іншій країні з невеликою кількістю речей. Дім, все майно, частина грошей, бізнес – усе залишилося в Києві. В один день ми втратили все, що мали”, – каже Світлана.
Світлана розповідає, що у США має близьких родичів, тож вирішила з родиною на час війни переїхати туди.
Спробували податися на гостьову візу США, але інтерв’ю поставили на 2024 рік. Не допоміг навіть emergency request, у який за американським законодавством не входить війна. Водночас Держдепартамент США офіційно рекомендував використовувати такий спосіб, щоб отримати гостьову візу та прискорити зустріч для її отримання.
Emergency request можна обрати після того, як людина подалася на візу та дізналася про дату співбесіди. Зазвичай її призначають через місяць-два, інколи справа відкладається на роки. Щоб призначити співбесіду швидше можна подати emergency request, у якому описати, чому співбесіда потрібна раніше.
“Я писала сім листів до посольства, знову ж таки – робила emergency request. Мені пояснили, що це не за регламентом, а війна не підпадає під emergency. Це дійсно так”, – каже жінка.
Як потрапити в Мексику
Іншим варіантом перетину кордону була Мексика. Остаточне рішення сім’я прийняла за один день, згадує Cвітлана. Купили квитки в один бік до Тіхуани, де можна перейти кордон до США.
Щоб потрапити в Мексику українцям потрібен:
- електронний дозвіл для в’їзду, який можна заповнити онлайн;
Світлана стверджує, що дозвіл можна отримати швидко. Водночас застерігає: дані потрібно вносити дуже уважно, щоб не виникло проблем на кордоні.
“Переробити його на кордоні можна, але це додатковий час і зайва увага інспекторів”, – каже Світлана.
- квитки в обидві сторони;
“Я знаю людей, які купували в одну сторону і все було добре. Але коли ми спробували перетнути кордон з квитком в один кінець – нас просто не посадили на літак”, – пояснює Світлана.
Тож родині довелося змінювати дату відправлення і летіти до Мексики наступного дня. Реєстрація на рейс в Домінікані тривала близько години, прикордонники ретельно перевіряли документи, але оскільки все було в порядку – пропустили на рейс.
- ще потрібна резервація готелю на очікуваний термін перебування в Мексиці. Тож краще забронювати готель, особливо якщо є опція безкоштовної відміни.
“У нас була наша власна легенда для Мексики. Наближався день народження чоловіка, тож ми нібито їхали святкувати разом з родиною. На кордоні всі добре знають, чому українці їдуть до Тіхуани. Але офіційно треба казати, що ми туристи. Це регламент, якого варто дотримуватися”, – каже Світлана Гольдмілліо.
У Мексиці важливий етап – пройти державний контроль з інспекторами. Вони перевіряють паспорти, квитки, бронь готелю, інколи просто питають про наявність, інколи дивляться.
“Мене та мою дочку пропустили без проблем. Чоловікові сказали трохи почекати і піти до відділку. Там було декілька людей. У чоловіка нічого не розпитували, але дали підписати документ, складений іспанською мовою. Він не хотів привертати увагу, тож підписав. Думаємо, що це була згода про надання особистих даних. Цей документ не створив додаткових перешкод”, – стверджує Світлана.
У Мексиці було дуже багато українців, які прилетіли з Європи. Багато хто не знав англійської чи витратив останні гроші на квитки, згадує Світлана Гольдмілліо.
Тіхуана – США
У аеропорту в Тіхуані українців збирають окремо. Усі паспорти забирають, фотографують, віддають назад і відпускають. В аеропорту є волонтери, які допомагають українцям дістатися до кордону США. Їхати доведеться 10-15 хвилин. Можна взяти Uber до кордону “to the border”.
“Нас, і деяких інших людей, зустрічали родичі, які машиною довезли нас до кордону. Багато машин, людей. Українцям за правилами треба переходити кордон саме пішки, щоб отримати “гуманітарний пароль”, – каже Світлана.
Біля пункту є волонтери: вони пропонують теплі напої, пледи, відповідають на питання. Це переважно хлопці та чоловіки з України, які зараз проживають у США. Усі дуже доброзичливі.
Чекати на кордоні довелося близько півтори години. Інспектори забирають людей групами по 6 людей. Інші – залишаються чекати на вулиці, тому треба бути готовим провести на вулиці якийсь час, мати теплі речі, чай. Усе це можна попросити у волонтерів, але людей настільки багато, що інколи вони не встигають приділити увагу всім, ковдри часто закінчуються.
Тих, кого запрошують, заводять у відділок, який є під контролем США. Це єдина будівля, тож всі бачать одне одного. Є кілька віконечок.
“Коли запросили мого чоловіка, то інспектор запитав: “Чи їдемо ми до США через війну?”. Чоловік відповів, що так. Пояснив, що їде з родиною. Питали, чи у нас є родичі в Штатах. Чоловік надав листа від родичів. Там вони запрошували нашу родину та зобов’язувалися взяти на себе всі фінансові витрати щодо перебування на себе”, – каже Світлана.
Додає: оскільки їх справді зустрічали родичі, то вдалося надати оригінал листа. Інші українці, які мали зустрітися з родичами пізніше надавали інспекторам скани запрошень.
Лист-запрошення – обов’язковий. Це єдине, що перевіряє інспектор, каже Світлана Гольдмілліо. Водночас варто мати з собою повний пакет документів, зокрема свідоцтво про шлюб, свідоцтво про народження дитини, документи про фінансовий стан родини.
Спілкування з інспектором займає близько 20 хвилин, далі треба надати відбитки пальців. Після цього – віддають “гуманітарний пароль” та паспорти.
Якщо листа-запрошення немає, “гуманітарний пароль” не вдасться отримати швидко. Документи таких людей збирають в окремий файл, просять дістати всю готівку та цінні речі, далі – відправляють в окреме приміщення. Там треба бути до з’ясування всіх обставин. Як надалі складається доля цих людей не зрозуміло, каже Світлана.
“Кажуть, що люди перебувають у цих приміщеннях від доби до трьох і теж отримують “пароль”. Але процедура окрема, треба бути готовим до цього. У нашій групі було троє таких людей: жінка з дитиною і ще один чоловік”, – розповідає жінка.
Далі, коли збирається 30-40 людей, які отримали пароль, їх виводять до пропускного пункту “Тіхуана – Сан-Дієго”. Ставлять штамп і питають, куди людина прямує.
Вакцинація та ПЛР-тести не потрібні, хоч в США ще діють карантинні обмеження. Однак, в тих, хто летів до Тіхуани з Польщі, питали ПЛР-тест, каже Світлана. В аеропорту Тіхуани працівники можуть перевіряти речі, тож варто уважно ставитися до цього, розподілити готівку між собою.
Що дає “гуманітарний пароль”?
Відповідно до законодавства “гуманітарний пароль” є винятковим дозволом на в’їзд до Сполучених Штатів і надається з міркувань гуманізму особам, які відповідно до закону не мають права на в’їзд в США.
Жодної фінансової допомоги за “гуманітарним паролем” не передбачено. Однак можна звернутися з проханням безпосередньо до адміністрації штату, де людина проживає.
Для українців він надається на один рік. Виїжджати з ним з США протягом цього року не можна. У разі виїзду – назад за “паролем” просто не впустять.
Перше, що треба зробити з “гуманітарним паролем” – отримати Social Security Id. Цей документ дасть підтвердження особи у США. Після – податися у Службу міграції за офіційним дозволом на роботу. Оформлення такого дозволу займає 6-7 місяців.
Крім того, треба актуалізувати водійські права, якщо вони є. Наразі про те як це зробити Світлана не дізнавалася.
“Ще будемо шукати садочок для дитини. Краще звертатися до церков, там можна отримати безкоштовне місце. У звичайному садочку просять 1000 доларів на місяць. На жаль, зараз ми не можемо почати витрачати багато грошей. Розуміємо, що перші кілька місяців працювати доведеться нелегально”, – пояснює Світлана Гольдмілліо.
Коли родина зможе повернутися додому Світлана не знає.
Джерело: Евакуація.City.
Читайте також, українська дизайнерка розвиває свій бізнес у США.