24 лютого 2022 року Оксана (ім’я змінено на прохання героїні публікації) виїхала із сином та чоловіком (який не є громадянином України) до Молдови, до свекрухи. 13 серпня жінка із сином приїхала до Великобританії. Цю країну обрала не випадково.
«Ми з чоловіком працювали тут з 2005 по 2008 роки, коли я закінчила Київський медичний університет, – розповідає вона. – Приїжджали з метою заробити – і доглядали літніх людей».
Повернувшись до України, Оксана закінчила інтернатуру та Національну медичну академію післядипломної освіти. Наразі вона – педіатр вищої категорії, дитячий алерголог-імунолог зі стажем роботи 12 років.
Тут ніколи наша освіта не прирівнювалася до місцевої
«Коли я приїхала до Англії як переселенка, я впевнено знала мову на рівні Intermediate. Для мене та інших медиків через джобцентр було організовано інтерв’ю, під час якого нам повідомили, що ми можемо працювати лише як support-workers. Це рівень санітарки. Пояснили свою позицію тим, що багато українок не знають англійської мови та специфіки їхньої системи. Насправді, тут ніколи наша освіта не прирівнювалася до місцевої», – ділиться біженка.
Українські медики в Англії можуть працювати парт-тайм та підтверджувати свою кваліфікацію за схемою:
- мовний іспит IELTS, який потрібно скласти протягом двох років після приїзду;
- теоретичний іспит PLAB1, що підтверджує університетську освіту та містить питання з усієї медицини;
- великий практичний іспит PLAB2.
Водночас, за словами Оксани, байдуже, офтальмолог ти чи гінеколог, маєш знати все. На підтвердження кваліфікації слід витратити п’ять років, каже вона.
«Різниця з Польщею та Німеччиною в тому, що там після мовного іспиту ти можеш працювати помічником лікаря, – пояснює Оксана. – А у Британії, поки не здаси всі три іспити, ти навіть помічником не зможеш працювати».
Останнім часом у цій системі відбулися зміни – якщо раніше двотижневі курси перед іспитом IELTS були платними (260 фунтів), то тепер вони надаються безкоштовно.
«Основна проблема в тому, що Англія – дорога країна, а на підготовку до першого іспиту потрібно багато часу. Якщо в тебе сім’я, то багато часу йде на побутові питання, і не виходить добре готуватися. Деякі люди сидять на мінімалці (на державних виплатах), їм оплачують соціальне житло, але вони весь час витрачають на підготовку до іспитів», – пояснює біженка.
Їм насамперед потрібні некваліфіковані фахівці
Оксана вирішила знайти роботу. Коли вона приїжджала до джобцентру, їй рекомендували працювати хоча б парт-тайм і натякали, що країні не вистачає прибиральниць та іншої робочої сили.
«Їм насамперед потрібні некваліфіковані фахівці, – розповідає Оксана. – А я вирішила, що спробую влаштуватися бодай в аптеку фармацевтом. Були вакансії, я розмістила заявку, відправила резюме, заповнила величезний опитувальник. Прийшов відгук про те, що я добре відповіла на запитання, і мене запрошують на інтерв’ю. Коли я приїхала, мені сказали, що вже не потрібна. «Якщо ви прийшли, проведемо інтерв’ю, – поблажливо сказали мені. – Але ми вже взяли людину на це місце, тож можете пошукати роботу деінде». Надалі були постійні відсилання та ігнори. Це прикро, коли спочатку тобі кажуть: «Так», ти приїжджаєш на інтерв’ю, а потім тиша… Пізніше досвідчені люди мені пояснили, чому я не могла влаштуватися до аптеки. Роботодавцям не підходять як люди, які мають недостатньо знань, так і люди, які знають занадто багато для цієї роботи. У моєму випадку вони вважали, що я можу давати поради покупцям, а я маю тільки продавати ліки».
За словами Оксани, поки що в країні немає нормальної системи адаптації медиків до місцевої системи:
«Фахівці, які мають наукові звання та вищу освіту, але без гарного знання мови, їм не потрібні. Хоча я чула, що зараз хочуть покращити схему працевлаштування медичних працівників із України».
Джобцентр – це найстресовіша організація
Паралельно в джобцентрі Оксані, за її словами, постійно говорили, щоб вона погоджувалася на support-workers (роботу в госпіталі, яка передбачає дрібні маніпуляції з догляду). Але через проблеми зі спиною вона фізично не може виконувати таку роботу.
«Джобцентр – це найстресовіша організація, бо тобі постійно кажуть: «Працюй. Більше працюй! Ще більше працюй!» – каже Оксана.
Жінка влаштувалася на посаду помічника вчителя, працює три дні на тиждень і має небагато часу на підготовку до першого іспиту.
Вона зазначає, що велике значення при працевлаштуванні у Великобританії мають референси – характеристики попередніх роботодавців чи спонсорів. Особливо важливими є референси від британців.
«Краще мати дві письмові рекомендації. Добре, що мені з Києва змогли таку передати. А якщо людина з окупованої території та її організації вже не існує, шансів влаштуватися на нормальну роботу в Англії у неї майже немає», – обурюється жінка.
Джерело: Радіо Свобода.
Читайте також, «Не витягую життя в Англії без соціальної допомоги»: українка ділиться свою історією.