У Боготі, Америка, уже протягом декількох років проходять курси для чоловіків з хатньої роботи та догляду за близькими. Проект виник у розпал пандемії COVID-19 на базі ініціативи Блок турботи.
А на створення окремих курсів з хатньої роботи частково вплинули дзвінки до мерії від чоловіків. Ті скаржилися, що не мають необхідних навичок для догляду за близькими.
CNN детальніше розповіли про курси та їхнє призначення, та чи мають вони практичну користь для колумбійських чоловіків.
Мачизм як соціальне явище в Америці
На думку міської влади, ця ініціатива допоможе подолати звичну для американців культуру мачизму.
Мачизм — це вияв сексизму в побутових справах, наприклад, відмова від виконання обов’язків, пов’язаних з доглядом за домом.
Цими курсами сподіваються заохотити чоловіків брати на себе відповідальність за хатню роботу й догляду за близькими на рівні з жінками.
Лідер Школи догляду для чоловіків Хуан Кортез наголошує: вміння піклуватись не закладається генетично. Тому жінки не вміють підмітати, заплітати коси дітям та міняти памперси суто через генетику. Це питання культури та виховання.
Послугами курсів скористалися понад 400 тисяч осіб, однак Кортез певен, що найбільша складність — це переконати чоловіків долучитись до програми.
Це не та тема, яка їх легко зацікавить. Тому доводиться шукати різні підходи й формати занять, — говорить лідер школи.
Школа догляду для чоловіків має повну навчальну програму, що складається з 24 модулів і триває кілька місяців.
Зокрема розглядаються різні теми, які варто вважати жіночими: догляд за домом, турбота про новонароджених, вагітних, людей похилого віку, турбота про довкілля та власний емоційний стан.
Як зобов’язати чоловіка робити домашні справи: українка про свій досвід
Невидимі справи, друга робота, емоційна праця, ментальне навантаження… У домашніх справ, якими в основному раніше займаються жінки, багато різних назв. Українка вирішила перестати доглядати за партнером і подивитися, коли він здогадається, що потрібно і самому щось робити, пише Ukr.Media.
“Ми почали зустрічатися 9 років тому, коли нам було по 17. У минулому році з’їхалися. Все було чудово, крім одного: я відчувала себе нянею при великій дитині, пише Віта Зоріна.
Так, ми розділили обов’язки (наприклад, я готую, а він миє посуд), але більша частина справ все одно на мені. Я планую їжу, нагадую про свята, замінюю зубну пасту… А якщо мені від нього щось треба, я повинна це попросити”, – пояснює жінка.
Цей повторюваний цикл думок, планування і організації домашніх справ називається ментальним навантаженням (по-англійськи – mental load). Це феміністський термін, що показує диспропорцію навантаження між жінками і чоловіками. Жінок з дитинства вчать вести домашні справи, а чоловікам розповідають, що це не їх справа.
Далі жінка вела так званий щоденник:
Понеділок. Він займається готуванням їжі
Я прийшла додому, і він задав мені питання, що буде на вечерю. Я подумки знизала плечима, він запропонував замовити щось готове. Він зняв кришку з страв замість того, щоб проткнути її перед тим, як поставити в мікрохвильовку. І я зрозуміла, що занадто довго за ним доглядала. Це буде довгий тиждень…
Вівторок. Скрізь бруд
Увечері мене не було вдома, він купив піцу і залишив коробку і брудну тарілку на столі. Я хотіла попросити його помити, але згадала, що це експеримент і я повинна постраждати в ім’я вищої мети.
Ще потрібно було випрати, але я вирішила не звертати уваги. Так, я продовжувала стежити за домашніми справами, але не могла нічого робити. А він не помічав!
Середа. Він зайнявся пранням
Ура! У нього закінчився одяг, і він навіть купив порошок. Правда, речі він кидав в сушарку не дивлячись. З-за цього я не могла заснути, але піднімати не можна було. Напевно, це більше говорить про мій невроз, ніж про його поведінку.
Четвер. Порушую правила
Я повинна була. Помітила на спині дивні відмітини, злякалася кліщів і попросила його змінити постільну білизну. Правда, з’ясувалося, що це роздратування.
Він запропонував запекти м’ясо – єдине, що він умів. Але я зрозуміла, що це розвага на дві години, і приготувала все сама. Коли лягали спати, я побачила, що він постелив простирадло виворотом вгору, довелося переукладати. Всі мають право на день відпочинку від квесту!
П’ятниця. Він забув поставити будильник
Йому не потрібно було на роботу, він збирався приїхати до мене пообідати. Ближче до першої я зателефонувала йому – і розбудила! Вдома мене чекала підлога, всіяна папером: він почав розбирати документи і не закінчив. Я переступила через папір і нічого не сказала. Думала вже розійтися з ним, але він приніс каву з тістечком – і розмова не відбулася.
Субота. Немає туалетного паперу
Я помітила, що вона закінчилася, і сказала про це (не просила – це не за правилами). Відбулася така розмова:
– Вона ж ще не зовсім закінчилася.
– А якщо закінчиться серед ночі?
– Я не ходжу в туалет по ночах.
Я зрозуміла, що в цьому різниця між нами. Я думаю про нас обох, він – тільки про себе.
Неділя. Я хочу їсти
Мені потрібно було чимось заїсти похмілля, але він спав і ігнорував мої бажання. І папір він не купив. Так що я відправилася в магазин, все купила і лаяла себе, що не витримала навіть тиждень.
Що зрозуміла жінка?
Хоча ми не потонули в болоті, ніхто мої обов’язки не взяв.
Він взагалі не помітив, що щось змінилося, страждала тільки я. Я його люблю, але неможливість розділити домашні дрібниці змушує побоюватися за наше спільне майбутнє. Страшно жити з людиною без зобов’язань.
Так, я продовжую боротися за рівноправність. Він повинен забути все, чому вчили в дитинстві, але для цього потрібно часу більше, ніж один тиждень. Я пояснюю, чому це важливо, справа потихеньку рухається. Але чи зможу довірити йому майбутнє, поки не знаю.