Тисячі українських чоловіків місяцями не виходять з дому, ховаючись від мобілізації, в той час як у війську попереджають про критичну нестачу людей. Про це йдеться у великому репортажі The Times.
Видання описує типову картину, яку можна побачити у тилових містах: вдалині від фронту життя на вулицях майже не відрізняється від довоєнного, але ніде не видно чоловіків старших за 25 років. Україна відчайдушно намагається мобілізувати більше людей на фронт, оскільки змушена протистояти чисельно більшому агресору. Але потенційні рекрути ховаються.
“Я не виходив з дому вісім місяців. Я роблю покупки онлайн, працюю вдома і не виходжу на вулицю. Навіть коли моя дівчина три місяці тому народила нашу дочку, я не пішов у лікарню. Я збираю гроші для наших сил, але я не хочу вбивати людей і не хочу помирати”, — сказав журналістам 34-річний киянин, якого видання називає Алексом.
Як зазначає автор репортажу, серпневий підйом морального духу українців після раптового захоплення території Курської області на цей момент вже згас. Натомість Росія продовжує просуватися на Донбасі, що вимагає від України посилення своїх військ новобранцями.
Багато молодих чоловіків настільки відчайдушно прагнуть уникнути мобілізації, що платять хабарі, йдеться у публікації. The Times наводить випадок 33-річного підприємця зі Львова на ім’я Роман. За його словами, він платить 1000 доларів на місяць, щоб мати відстрочку.
“Вісімдесят відсотків моїх друзів, які пішли воювати, були вбиті, і я не хочу приєднуватися до них. Наразі ми всі знаємо, що відбувається”, — сказав він.
Показово, що в перші дні повномасштабного вторгнення Роман був готовий піти добровольцем, але тоді держава сказала, що він їй не потрібен.
“Я три дні стояв у черзі в приймальній комісії, і мені сказали, що я їм не потрібен, оскільки у мене немає військового досвіду, але зв’яжуться зі мною, коли я їм знадоблюся. Потім я почав бачити, як мої друзі гинуть”, – згадує чоловік.
Роман теж уникає виходу на вулицю.
“Мені пощастило, що у мене є гроші і власний бізнес, тому мені не потрібно бути в громадському транспорті чи в місцях, де проводять мобілізаційні заходи. Я не ходжу ані в ресторани, ані на весілля”, – каже він.
Але ті, хто зараз захищають Україну на передовій, нагадують, що держава не має іншого виходу окрім примусової мобілізації.
“Рік тому я була проти [примусової мобілізації], оскільки нам не потрібні люди, які не хочуть воювати, — але зараз ми перебуваємо в екзистенційному моменті війни. Якщо ми не змусимо наших громадян захищати нашу країну, не буде країни, громадянами якої вони можуть бути. Коли ми отримуємо людей, які не мотивовані боротися, ми повинні мотивувати їх”, — розповіла 29-річна лейтенант Юлія Микитенко, командир підрозділу розвідки безпілотників “Пекельні шершні”.
Читайте також: З Волл-стріт на фронт: історія медикині, яка покинула США заради “Госпітальєрів”
Джерело: The Times