Багато українців після повномасштабного вторгнення змушені були покинути свої домівки та шукати притулку в інших країнах. Серед них – є ті, які розпочали нове життя в Британії.
Саме тут, на півночі країни, зародився проєкт “United for Ukraine”. З невеликої некомерційної ініціативи, він перетворився на платформу допомоги українським біженцям, ставши частиною урядової програми Restart.
Як кажуть засновники: “Наша місія: допомогти українцям знайти роботу в Британії та надати їм можливості для upskilling, reskilling та apprenticeship.
Команда “United for Ukraine” пройшли численні курси та тренінги, щоб якісно надавати послуги з працевлаштування та адаптації для українців.
Чи легко знайти роботу, про ставлення британців та як українцям краще “презентувати” себе на місцевому ринку праці? Розповіли співзасновниці проєкту: Мар’яна Василів та Оксана Непийвода.
“Багато іноземців не знали, хто такі українці“
Оксана: Наш проєкт народився на півночі Британії, ініціатива належала “The Growth company”, яка вже багато років працює на ринку працевлаштування, підвищення кваліфікації та розвитку бізнесу.
Мар’яна Василів працювала в цій компанії, коли її запросили до обговорення створення ініціативи допомоги новоприбулим українцям. Мар’яна стала одним зі співзасновників проєкту “United for Ukraine”.
Група ініціаторів вирішила створити вебсайт, де б українці могли знаходити вакансії, курси та іншу корисну інформацію.
Спочатку в нас було 2 телефонні лінії. На вебсайт була на той час і зараз є інформація, корисна українським біженцям – куди звертатися, які організації можуть бути корисними в пошуках праці, курсів і іншої релевантної інформації.
Яка активність була тоді?
Оксана: Дуже маленька активність була, бо люди просто не знали про наш проєкт. Вже у квітні 2022 року в нас з’явилась більше роботи, бо люди дізналися про нас й сайт активно працював. На тиждень було 5-6 дзвінків, тобто не багато.
Мар’яна: Люди не знали взагалі, скільки буде тривати війна, чи шукати роботу, чи чекати. Не знали приватні бізнеси, куди ми пропонували їм влаштуватися на роботу. Але ми маленькими кроками переконували людей, що варто спробувати, подати аплікації на вакансії та дати собі шанс на працю. Й британських підприємців ми переконували в тому, що українці працьовиті, інтелігентні й розумні. До війни в Україні багато іноземців не знали, хто такі українці й де взагалі Україна знаходиться.
Оксана: Для декого українці асоціювалися з “рашею”. Ми зосереджували увагу біженців на курсах, багатьох відправляли на навчання англійської мови. Бо багато новоприбулих українців не володіли англійською. Я пригадую, десь на 5-й місяць повномасштабного вторгнення був активний період, за день у нас вже було 40-50 дзвінків. Тобто люди вирішили справи з документами, адаптувалися трохи, заспокоїлися й почали рухатися далі.
Мар’яна: Наша допомога українцям у рамках United for Ukraine полягає у пошуку праці, курсів, комбінованої праці й навчання. Якщо людина хоче вести бізнес – ми допоможемо, підкажемо, куди звернутися. Зараз наша робота зосереджена лише у Великобританії.
“Нам багато допомагає уряд Британії”
Чи є фінансова допомога для ініціативи, можливо донати?
Мар’яна: Ми не приймаємо жодних донатів, фінансових вливань чи вкладень, ми є неприбутковим проєктом.
Нам багато допомагає уряд Британії, місцеві ради та представники бізнесу додаючи вакансії на наш вебсайт. Ми завжди намагаємося бути “на виду”, адже це так би мовити не монетизована реклама. Ми робимо презентації, проводимо різні сесії з бізнесами. Ми співпрацюємо з громадськими організаціями, які пропонують нашим людям можливість волонтерити або волонтерську практику. Ми робимо розсилку й намагаємося, аби про нас знали у Британії. Бо це наш інформаційний фронт. Ми беремо участь у тендерах, робимо ставки на участь у різних програмах. Ми працюємо на кошти соціальних ініціатив.
“Стали українцями у всіх сферах свого прояву”
Оксана: Поза робочим часом ми волонтеримо. Починалося з гуманітарних фур, які ми завантажували допомогою, яка їхала в Україну. Зараз ми збираємо для військових допомогу. Нещодавно збирали на тепловізори. Мар’яна в Манчестері вже два роки з групою організаторів щосуботи проводить мітинги на підтримку України й щоб світ не забув про війну. Ми стали українцями у всіх сферах свого прояву з того часу, як почалася війна.
“Працьовитість українців – підкупляє”
Яке враження зараз від українців у Британії?
Мар’яна: Змінилося однозначно враження британців про українців. Бо переважно біженці, які сюди приїжджають хочуть працювати. Я пам’ятаю, на ярмарку праці у Шеффілді хост (спонсор) дивилась на українку з Миколаєва, яка приїхала вчора вночі, а сьогодні зранку вже шукає роботу. Вона була шокована, бо як можна вже працювати якщо лише приїхала з війни. І ця працьовитість українців – підкупляє. Вміння працювати у стресових ситуаціях, англійська, гнучкість – це добре лобіює Україну, як націю у Британії.
Оксана: Українські біженці взагалі перевернули у Британії розуміння “біженець”. До українців сюди приїжджали різні національності, але таких як українці вони не бачили. Бо коли українки йдуть в Job Centre і там реєструють свою освіту і в них по 2-3 дипломи, то британці не розуміють: як? Більшість наших жінок є: високоосвічені, прекрасні спеціалісти у своїй справі це зважаючи, що в кожної є обов’язки щодо дітей. І вони не сидять не чекають, а вчать англійську і працюють. Є звісно, ті, які не можуть чи ще не готові працювати, але порівнюючи їх з іншими групами біженців, які прибувають в Британію, то їх дуже мало. Звісно є й негативні випадки на роботі з українцями, але небагато. Звісно проросійські групи дуже швидко поширюють подібну інформацію, змальовуючи новоприбулих українців в негативному вигляді.
“Маємо великий кластер медичних працівників з України”
Чи шукаєте вакансію під людину, чи навпаки?
Мар’яна: По-різному. Іноді ми маємо перелік вакансій, під які шукаємо людей. Наприклад, зараз на півночі Англії ведуться велика розробка у сфері ядерної промисловості. Нас попросили знайти ядерників з досвідом роботи в цій сфері в Україні – із Запоріжжя, Чорнобиля – інженерів та інших фахівців у цій галузі. Ми знайшли 15 спеціалістів, які вже були в Британії. Ми писали оголошення, спілкувалися з ними та наразі деякі з ним вже почали працювати.
Звичайно, є й інші оголошення – адміністративна робота, викладачі – такі ми просто розміщуємо на сайті або надсилаємо людям, які у нас іноді вакансія шукає людину, а іноді людина шукає вакансію.
Мар’яна: Часто ми допомагаємо людям правильно шукати роботу. Підказуємо, на яких сайтах шукати, допомагаємо скласти резюме. Якщо людина хоче знайти роботу, вона її знайде тут – може, не завжди таку, яку хотілось би, але ж потрібно з чогось починати.
70% наших клієнтів – це жінки з дітьми, які, тікаючи від війни, прибули в Британію. Є чоловіки старше 65 років, які виїзні, є чоловіки, які мають дозвіл на виїзд, є чоловіки, які на час повномасштабної війни були за кордоном і вже не поверталися. Є категорія чоловіків-іноземців. Тобто ми допомагаємо, наприклад, українцям та їхнім сім’ям. Якщо чоловік чи дружина українки, чи українця – іноземець, то ми також допомагаємо з пошуком праці. У нас були й клієнти з Індії, Узбекистану, країн Азії, Польщі. Тобто вони сюди приїжджають, також мають право на допомогу. Чоловіки українок – іноземці, також наші клієнти.
Маємо великий кластер медичних працівників з України зі сходу – Харків, Миколаїв – де навчалися іноземці на медичних факультетах. Також ми можемо список з медиків чоловіків-іноземців, чоловіків наших українок, які шукають тут роботу.
“Наші люди себе дуже недооцінюють“
Поради, які б ви дали особам, що шукають роботу в іноземній країні?
Мар’яна: Ми завжди наголошуємо, що, попри виклики, знайти роботу в цій країні можливо. Деяким це дається легко, іншим доводиться подолати труднощі. Є багато вдалих прикладів, наприклад, дівчата-українки із гарною англійською знаходять високооплачувані посади з першого разу.
Наша клієнтка у свої 72 прибула з Миколаєва, вчителька англійської на пенсії, наразі працює помічником вчителя й веде клуб драми в школі. Вона прийшла на ярмарку кар’єри, така енергійна, харизматична, повна життя. Я кажу: “Я не бачу вас у хаті у фартуху з дітьми. Спробуймо подати заявку на кілька годин поволонтерити”. Вона не хотіла, бо не вірила у свої сили. Ми надіслали її резюме на волонтерські посади в школі. І ось в неї почалось інше життя. І вона має справу, яка приносить задоволення, людина повірила в себе! Наша підтримка виявилася ключовою, переконавши її власні можливості.
Мар’яна: Британія – країна можливостей. Треба рухатися й робити те, що можете зробити сьогодні.
Оксана: Наші жінки – вони дуже класні. Про кожну можна написати книжку, як вони живуть, з чим стикаються, перенавчаються й здобувають нові навички та вміння.
Мар’яна: Наші люди себе дуже недооцінюють. Колись ми відвідали сесію в Лондоні, куди прийшли люди з вищою освітою й хорошою базовою англійською, ті, які вони не можуть знайти роботу.
Я кажу: “Давайте я намалюю загальний ваш портрет як групи – ви сюди приїхали через численні перешкоди, ви вмієте бути гнучкими, ви знаєте 2-3 мови, маєте високу адаптивність”. І не знаючи вас, я вже знайшла ваші плюси, риси, які легко роблять вас висококонкурентними на ринку праці.
Ще були випадки:
Людина має величезне портфоліо пройдених проєктів і здобутих нагород, але не вказала це в резюме. Ми просили в компанії фідбек, а нам пишуть: “А чому вона не сказала, що вона працювала над цим?” Тобто люди не вміють себе продати. Це мистецтво продажу себе в позитивному розумінні цього слова. Нас не навчили цього. Тут це як мініперфоменс: ти маєш себе позитивно показати на інтервʼю. Ми цього також навчаємо.
Оксана: Треба лише повірити в себе, у свої сили: “Я – українка, я все можу, і запам’ятайте, я вам всім покажу!” Ми даємо цю підтримку.
Часто жінки не насмілюються зробити крок до роботи, бо “я все одно повернуся в Україну”. І людина не живе, а існує. І ми переконуємо її: “А давайте ви підете перевчитися, щоб повернутися в Україну й мати знання, досвід, навички. От потім, коли буде потрібно, приїдете відбудовувати Україну, щоб бути корисною й мати досвід”.
Мар’яна: Багато випадків, коли люди повертаються:
Ми мали клієнтку з Херсону, яка втратила дім, батьків, все. Вона пройшла кілька етапів інтервʼю та отримала гарну бажану посаду. Коли звільнили Херсон, її рідне місто, вона вирішила повернутися додому. Купила квитки й відмовилася від роботи, яку мала починати в понеділок.
Оксана: Ми мали також клієнтів зі Слов’янська, які пройшовши тут певний час, все ж повернулись туди.
Зараз одна з них керує своїм благодійним фондом і допомагає дітям.
Є ті, які тут не можуть чи хочуть бути тут. Бо одне діло, коли ти плануєш сюди їхати, а інше – коли вимушено це стається. Тобто історії є різні.
Що б ви побажали українцям?
Оксана: Перемоги, звісно!
Мар’яна: Українці наповнені всім тим, що потрібно для перемоги: волею до боротьби та перемоги, почуттям справедливості, сміливістю, рішучістю, безстрашністю, вірою. Ми віримо, що наша чудова країна вистоїть і переможе лютого підлого ворога. Все буде Україна!
Сайт для пошуку роботи та ознайомлення з проєктом: https://unitedforukraine.org.uk/
Авторка: Оксана Середюк.
Читайте також, Чому біженцям важко знайти соціальне житло в Англії: історія українки.