Війна в Україні змусила мільйони людей покинути свої домівки та шукати прихисток в інших країнах. Одним із популярних напрямків еміграції для українців стала Канада, яка вже має багаточисельну українську діаспору.
В інтерерв’ю описується досвід однієї з біженець, Ірини Бонковської з Кременчука, яка приїхала до Канади.Її історія дає уявлення про перші враження та виклики, з якими стикаються українці, розпочинаючи нове життя в цій країні.
– Як розпочалась еміграція до Канади?
-Я ще кілька років тому хотіла потрапити до Канади, але тоді це зробити було складно через жорсткі візові обмеження. Програма CUAET дала таку можливість та право на спрощений порядок отримання постійного резидентства (ПМП) у Канаді, що раніше було отримати дуже складно. Ми з чоловіком (він поляк) вирішили переїхати. Заповнити документи на отримання візи було не складно, щоправда, це треба було зробити англійською мовою. Чекали на візу також недовго. За порадами знайомих, у Канаді обрали провінцію Альберта та її найбільше місто — Калгарі, в якому живе понад мільйон мешканців. Альберта — це одна з 10 провінцій Канади площею 661 тисяча км², що трохи перевищує територію України (ред. — 603 628 км²). Простори тут просто величезні!
Загальне враження від перших двох місяців перебування в Канаді — тут дуже розмірене, неквапливе та спокійне життя, яке дуже відрізняється від життя в Україні чи в Польщі. Канадці нікуди не поспішають, люблять спілкуватися, легко знайомляться, дуже відкриті, доброзичливі та приязні. Зазвичай запитують звідки та коли ти приїхав й одразу кажуть — «ласкаво просимо до Канади». Переселенців тут заведено називати «новими канадцями». Така толерантність до іммігрантів у Канаді пояснюється історичними особливостями цієї країни, адже більшість канадців є іммігрантами чи дітьми-онуками іммігрантів. Я тут з перших днів не відчуваю себе чужинкою, як то було в Англії, де жила певний час. І ще одна особливість, яка одразу впадає в очі — життя тут не так зіпсовано усілякими цифровими технологіями та гаджетами. Люди люблять живе спілкування, багато гуляють на свіжому повітрі, ходять у гори, бігають, масово їздять велосипедами, взимку на лижах, займаються спортом та загалом дуже активні. У фітнес-зали ходять бабусі віком у 80-90 років!
А ще помітила, що канадці схожі на українців тим, що незадоволені своєю владою, зокрема прем’єр-міністром країни Джастіном Трюдо. Майже усі мої знайомі ним незадоволені. Чому — поки не розібралася. За їх словами, «він будує соціалізм, в країні криза, а нафту відправляють у США, де її переробляють, а канадці потім купляють ці нафтопродукти». Навіть звинувачують його у якихось зв’язках із Кубою. На питання, чого ж тоді обираєте Трюдо (ред. — при владі з 2015 року), кажуть, що більше нема кого — нібито в опозиції немає гідних політиків.
«У місті-мільйоннику живуть зайці та койоти»
— Канада — північна країна, а Калгарі велике промислове місто. Як переноситься холод та чи є проблеми з екологією?
— У Калгарі клімат вважається континентальним — від Тихого океану нас відділяють Скелясті гори. Тому взимку тут до 30-40 градусів морозу, а влітку — спека понад 30 градусів. Проте, взимку завжди сонячно і тому морози не так відчуваються.
Є таке цікаве природне явище, як Шинук — теплий сухий повітряний фронт, який приходить зненацька із заходу та може за кілька годин підвищити температуру повітря на 20-30 градусів на день-два, а потім все повертається назад. Місцеві індіанці називають його «пожирачем снігу».
Калгарі відомий тим, що усі його хмарочоси у діловому центрі поєднані один з одним системою надземних переходів — так звана система Skyway. Загальна протяжність цих закритих пішохідних переходів на висоті 15 футів (ред. — приблизно 4,5 метри) — понад 18 км! Тобто взимку можна гуляти по центру міста не виходячи на вулицю. До речі в інших великих містах Канади, наприклад у Торонто, збудовані такі ж великі підземні переходи — цілі підземні міста зі всією інфраструктурою. Клімат в Альберті такий, що зима майже відразу переходить у літо — весни практично немає. Наприкінці квітня ще було холодно та жодного зеленого листочка на деревах, а 30 квітня різко потепліло та все одразу розпустилося.
Щодо екології, то у Калгарі на вулицях дуже чисто. Взагалі у Канаді екології приділяють величезну увагу. Тут навіть рибу, коли її у річках ловлять, то у більшості відпускають. За містом ходять табуни оленів. Я вже не кажу про ліси та гори — там незаймана природа.
— А чи є на вулицях міста безпритульні тварини?
— Безпритульних собак та котів на вулицях Калгарі я не бачила. Тут є прихистки для таких тварин. А от білих полярних зайців зустрічала доволі часто. Вони спокійно почуваються у великому місті та навіть людей не бояться. Через це до міста заходять койоти, які на них полюють. Кажуть, що у сусідньому парку навіть рисі живуть, хоча я особисто їх не бачила. У сусідній провінції до великого міста Ванкувера буває заходять ведмеді гризлі — шукають щось їстівне у сміттєвих баках. Убити їх не можна, бо охороняються законом. Тож їх якось виганяють з міста. У Калгарі гризлі немає, а койоти не страшні
У Канаді «культ роботи»
— Українці мають право на роботу в Канаді — чи легко знайти роботу?
— Простої фізичної роботи за мінімальну зарплату в Калгарі багато. Навіть без знання англійської. Перша пропозиція надійшла за тиждень на склад квітів. Пропонували 17 доларів за годину. Були пропозиції офісної праці по 15,5 доларів за годину. Знайти оплату у 20 доларів — це дуже гарно для початку роботи без наявності канадського досвіду та рекомендацій. Тобто в місяць це виходить близько 3250, а «чистими» десь 2300 канадських доларів (ред. — за курсом НБУ канадський долар — 27 грн). В Канаді цінуються робітничі професії — механік, електрик, зварювальник. Але будь-яку спеціальність треба підтверджувати та отримувати ліцензію.
Знайомий поляк, який приїхав до Канади 10 років тому та був гарним спеціалістом-електриком, розповідав, що йому довелося пройти курси, скласти дуже складні іспити та два роки працювати помічником електрика. Хоча знав та вмів усе робити він краще за того, у кого був помічником. Зате тепер заробляє багато.
Тут є таке поняття, як «ньюкамер» — новоприбулий до країни працівник. Навіть в оголошеннях про роботу часто вживають цей термін, щоб заохотити складати резюме, тому що «ньюкамеру» трохи складніше знайти роботу.
Можна сказати, що Канада — це країна можливостей. Але за умови працелюбності, наполегливості, терпіння та бажання працювати. Мені ця країна чимось нагадує велике село. До речі назва «Канада», ймовірно, походить від гуронсько-ірокезського слова «Kanata», що означає «село» або «поселення». Диплом, особливо український чи навіть європейський, тут грає другорядну роль. Більше значення для працедавця мають рекомендації та досвід роботи в Канаді. І якісь канадські курси. Якщо десь у Канаді ти вже працював та хтось тебе може рекомендувати, то шанси знайти гарну роботу значно зростають. Я перший місяць висилала багато резюме. Перша відповідь надійшла від волонтерської організації, де я зголосилася працювати безоплатно — за два місяці. Тут все відбувається дуже повільно. Для майбутнього резюме така робота теж може бути корисною. А взагалі у Канаді культ волонтерства — є дуже багато різних благодійних фондів та організацій, в яких безоплатно працюють тисячі канадців, у тому числі пенсіонерів.
— І все ж, які середні зарплати у спеціалістів, які отримали усі дозволи, сертифікати та ліцензії для роботи в Канаді?
— Мінімальна зарплата у Канаді відрізняється у кожній провінції. В Альберті це $15 за годину. Федеральну мінімальну зарплату підняли до $16,65 за годину. До речі, у деяких сферах зарплати невеликі, але дуже розгалужена система «чайових» від 10% до 25% від замовлення — у барах, у кафе.
Найвищі зарплати у лікарів, хоча вони залежать від спеціалізації. Середня зарплата хірурга — $16 тисяч на місяць. Високі зарплати у нафтовиків — до $10 тисяч. Не набагато менші у комунальників та водіїв фур — до $8 тисяч. Медсестри отримують в середньому до $6 тисяч, а банківські робітники — $4 тисячі.
Хоча все залежить від кваліфікації працівника. Я чула випадки, коли сантехнік заробляє по $15-20 тисяч за місяць, хоча середня зарплата сантехніка — $3-7 тисяч.
Що одразу помітила — тут немає вікової дискримінації. В резюме не заведено вказувати свій вік та не додається фото.
«Серед канадців не так багато тих, хто здобуває вищу освіту»
— Яка система освіти в Канаді та чи можна навчатися безоплатно?
— У мене є знайома, яка живе в Канаді вже 10 років. Не маючи педагогічної освіти, вона закінчила річний онлайн-курс, отримала ліцензію та відкрила у своєму будиночку мінідитсадок. Безоплатних дитсадків у Канаді немає, то вона непогано заробляє.
А у мене є українська вища юридична освіта та польський диплом. Але в Канаді цього недостатньо, щоб працювати імміграційним консультантом, куди я намагалася влаштуватися — треба закінчити кількамісячні курси, вивчити імміграційне право, отримати сертифікат, потім ліцензію й лише потім можна отримати право когось консультувати. Тут культ вузької спеціалізації.
Державні школи безоплатні, але канадці кажуть, що вони дають погану освіту — навантаження на дітей малі, домашніх завдань не буває.
Дітей до школи та звідти додому в Канаді возять спеціальні шкільні автобуси.
Багаті канадці вчать своїх дітей у приватних школах, сплачуючи за це по 2000 доларів на місяць. Навчання в університетах теж платне й дороге. Для навчання беруть кредити, які потім багато років повертають. Тож небагато канадців здобувають вищу освіту. І як це часто буває в Україні, «аби був диплом», тут точно ніхто не вчиться, бо це надто дорого. Про дві вищі освіти мови взагалі немає. І потім з канадським дипломом на мінімальній зарплаті вже точно працювати ніхто не буде, бо треба повертати кредити за навчання.
В оголошеннях про роботу частіше за все не вимагається освіта, але якщо вказують цю вимогу, то навіть диплом бакалавра буде великим плюсом. Звичайно це не стосується деяких професій.
Можливо через це у Канаді постійно не вистачає деяких спеціалістів — лікарів, медсестер, інженерів, хоча зарплати в них досить великі та є попит.
Тут можна сказати «культ праці». Діти часто йдуть працювати з 16 років, щоб мати кишенькові гроші, отримати досвід, а потім знайти високооплачувану роботу. До речі, зі згоди батьків, дитина в Канаді може офіційно працювати з 12 років, а з 16 — без їх згоди!
Вживання канабісу офіційно дозволено
— Наскільки безпечно жити у Канаді та чи є там кримінал?
— Вуличного криміналу у нашому розумінні в Канаді майже немає. Можливо тому, що алкогольні напої доволі дорогі — агресивних людей на вулицях не буває. У цьому сенсі тут безпечно. У людей на відкритому ґанку будинків зберігаються дороговартісні меблі, посуд, і ніхто ні в кого нічого не краде.
Проте, в автівках валізи радять не залишати, бо можуть розбити скло і вкрасти. Буває. що викрадають і автівки.
В Канаді можна побачити дивні для нас картини, коли поруч із поліцейським стоїть бомж та відкрито курить «косяк». Тут вживання канабісу офіційно дозволено.
Алкоголь у маркетах не продають — тільки в окремих магазинах, навіть пиво. До речі, в Канаді можна придбати українське пиво — «Львівське», «Оболонь», є українські магазини.
А є цілі мережі магазинів, де продають продукти з канабісом — печиво, цукерки, шоколад, напої. З різним вмістом відповідних речовин — «для заспокоєння», «для вечірки» тощо. Тут канабіс не вважається наркотиками, а розглядається як рекреаційний засіб.
У Ванкувері зараз проводять соціальний експеримент — там є окрема вулиця у центрі міста, де наркомани можуть легально мати та вживати важкі наркотики. А якщо немає грошей, то їх можна отримати безоплатно у пункті видачі. Мета цього проєкту — щоб заради пошуку наркотиків наркомани не крали, не грабували та не вбивали. Тобто, якщо вже є наркоман, то йому дають можливість приймати наркотики без шкоди для суспільства. Але в Калгарі такого поки немає.
На вулицях міста багато безхатченків. Вони тут практично недоторкані. Безоплатно їздять у громадському транспорті, щоб погрітися — поліція їм нічого зробити не може. Буває взимку кидаються під колеса автівок, щоб опинитися у теплій лікарні з гарним харчуванням та доглядом. Нас про це попередили й тепер за кермом автомобіля особливу увагу звертаємо на бомжів.
Джерело: Тelegraf.