Одеситка Ольга Бадьорна-Журанська з літа 2022 року живе в Англії з двома дітьми. Вона довго не наважувалася поїхати з України, бо не хотіла залишати чоловіка, близьких та рідну домівку.
Утім, зараз не може повірити у своє щастя, бо саме в новій країні знайшла одразу три улюблені роботи. А ще купила автівку та орендує соціальне житло. Свою історію вона розповіла в інтерв’ю RFI.
“До війни в мене була власна невеличка справа, я була флористом і досить стрімко розвивалася в Одесі. Я завжди була партнером на таких великих масштабних заходах в Одесі… А тут ти розумієш, що ти втратив усе і треба робити якийсь наступний крок. Саме діти, мабуть, мене теж спонукали до цього, адже вони повинні мати освіту, спілкуватися з однолітками, виходити на прогулянки, де тихо. А ще спати вночі, а не здригатися від звуків вибухів”, – розповіла Ольга.
У перший день повномасштабного вторгнення рф в Україну сім’я Журанських вирішила переїхати до родичів на Захід України – бо в Одесі, за словами жінки, вони жили поряд зі стратегічним об’єктом. Сподівалися, що виїжджають ненадовго, на кілька тижнів.
Утім, за словами Ольги, минали місяці. І хоч на новому місці вона почувалася у більшій безпеці, та все ж нові реалії воєнного життя давалися взнаки. Пригадує, як марно шукала роботу та окрему квартиру в оренду для своєї сім’ї. І весь час була дуже пригніченою.
Саме тоді жінка зрозуміла, що вона морально готова поїхати в іншу країну:
“Спочатку я зробила дуже важливий для себе крок — повернулася до Одеси, у своє житло. Я віддала дитячі речі, багато своїх речей волонтерам. Я віддала все з квартири, що могла, бо розуміла, що забрати це із собою я не можу. А, щоб воно лежало чи дісталося російським солдатам, якщо вони зайдуть в місто, — я не була готова”, – пригадує.
Переїзд до Великої Британії
Зважаючи на добрі знання польської мови, Ольга хотіла спершу поїхати до Польщі, проте не змогла там знайти житла для себе із дітьми. Зрештою обрала Велику Британію, бо знала англійську мову і знайшла родину, яка готова була її із дітьми прихистити.
Ольга розповідає, що чоловік її дуже підтримував:
“Він казав, що це буде найкраще місце для дітей, що це країна безпеки та з гарною освітою для дітей… І за п’ять днів я зібралася, купила квитки і першим вільним автобусом відправилася із дітьми в Англію… І коли я вже побачила свого хоста Марка, я зрозуміла, що ми із дітьми в безпеці. Для мене це був такий глибокий видих. І я знала, що я тепер можу бути спокійна. У нас дуже чудова сім’я (родина, яка надала прихисток у Великій Британії. — ред.). Я настільки вдячна Джой і Марку, які подарували мені головне — безпеку, спокій та неймовірну підтримку”.
Британська родина допомогла їм адаптуватися на новому місті та влаштувати дітей у школу.
Ольга зізнається, що у новій країні вона вперше відчула стільки поваги й турботи до себе та дітей. А ще місцева сімейна пара виділила їм у своєму будинку одразу три окремі кімнати.
“У мене донька, якій 13 років, і син, якому 9 років. За правилами Великої Британії, у кожного має бути окреме своє місце, своя кімната, свій особистий простір. Тут з великою повагою до цього ставляться. Ми приїжджаємо, і нам показують будинок їхній. І кожному показують кімнату. Це дуже мене розчулило насправді.
Люди готувалися, відремонтували повністю все, починаючи від стелі, стін до підлоги. І навіть замовляли нам окремо меблі. Для мене це було щось неймовірне. І я не знаю, чи зможу я колись віддячити цим людям. І я розумію, що вони взагалі нічого не чекають і робили це, як і сотні інших сімей в Англії, просто через те, що вони такі”, – згадує з вдячністю українка.
Попри це, жінка зізнається, що все одно почувалася ніби між двома світами, перші пів року було емоційно важко бути далеко від дому і чоловіка. Діти також складно переживали розлуку з батьком.
Через два місяці Ольга нарешті отримала пропозицію працювати помічником вчителя у місцевій інклюзивній школі.
“Я за освітою практик-психолог зі знанням англійської мови. До того як почала працювати флористкою і відкрила власну справу, працювала зовсім невеличкий період у дитячому садочку в Одесі. І мені це зіграло на руку. Я також викладала приватним чином англійську мову дітям в Одесі. І мені це дійсно дуже допомогло влаштуватися в школу. Також я обов’язково двічі на тиждень їздила на навчання для дорослих, щоб повернути свій рівень англійської… У нас дуже чудовий вчитель Кріс, який нам дійсно дає знання. І за що я дуже вдячна”, – каже жінка.
Соціальне житло – “лотерея, у якій мені пощастило”
Кількість робочих годин Ольги в інклюзивній школі дозволяли їй працювати ще десь, тож вона шукала відповідні варіанти. Водночас опікувалася справами української спільноти, де згодом отримала пропозицію щодо співпраціяк помічниця викладача в Kendall College.
Через деякий час Ольга отримала ще одне запрошення, уже на третю роботу – асистеном викладача у Victoria High School, куди ходить її донька. Вона також змогла придбати автівку і почала шукати окреме житло.
Українка зізнається, що у Великій Британії вона нарешті змогла відчути, що таке біла смуга у житті. Після всіх гарних новин наприкінці літа вона дізналась, що зможе орендувати соціальне житло від держави.
“Наше містечко Ульверстон більш туристичне, знаходиться у неймовірних гарних краях Англії, Лейк-Дистрикт. Це Озерний край, він дуже популярний. Відповідно ціни на оренду житла високі. За законом, мені треба мати три спальні, вітальню і кухню, щоб для кожної людини була кімната. І мені треба дивитися триспальний будинок або квартиру. Ціни починаються від 800-850 фунтів за місяць. А ще обов’язково комунальні рахунки. І щомісяця треба платити кансіл такс (місцевий податок. — ред.), і це приблизно 150 фунтів щомісяця.
А соціальне житло — це просто неймовірний шанс. Це, я вважаю, лотерея, у якій мені пощастило дійсно, бо соціальне житло отримати дуже непросто. Люди, які реєструються на соціальне житло, чекають інколи два роки, п’ять років і довше. А я була в черзі п’ять місяців. І соціальне житло коштує 475 фунтів (на місяць. -Ред.), і ще оплата комунальних рахунків. Місцева рада також надає мені знижку на оцей кансіл такс — це місцевий податок, у який входить вивіз сміття, оплата швидкої допомоги, поліції, нашої безпеки і огляд території. І вони допомагають ось таким, як я. А я вважаюся тут одинока мати із дітками”, – поділилась українка.
За 10 днів вона змогла самотужки все відремонтувати. Каже, що їй у цьому допомагала родина, яка надала прихисток у Великій Британії.
“Треба любити те, що ти робиш. Тому я зараз роблю дійсно те, що я люблю. Для мене це просто щось неймовірне, тому що я це все роблю в іншій країні”, — підсумовує Ольга Бадьорна-Журанська.
Читайте також: “Пошук роботи в Англії — це марафон”: українка про працевлаштування
Джерело: RFI