Переїзд до іншої країни, особливо на перших порах, – це справжній виклик, адже він виводить нас із зони комфорту. Нові традиції, правила, звички, їжа, мова, а головне – менталітет, все це потребує адаптації та вміння долати бар’єри.
Для українців, які звикли до зовсім іншого способу життя, переїзд, наприклад, до США, може стати справжнім випробуванням.
Українська письменниця Ольга Семиляк, яка вже півроку мешкає в Каліфорнії, поділилася своїми першими враженнями від життя в Сполучених Штатах.
Що, в першу чергу, вразило у Штатах, а що шокувало?
Коли я приїхала у Каліфорнію, найперше мене здивувала якість повітря. Воно тут таке свіже, що аж з’їсти хочеться. Тут справді слідкують за чистотою навколишнього середовища. Власник авто зобов’язаний раз на рік, за умови, якщо автівці вже 5 і більше років, проходити смог-чек (щось подібне до нашого технічного огляду). Йдучи дорогою, ти швидше відчуєш запах марихуани (вона тут легалізована), аніж вихлопних газів. Крім того, у Каліфорнії дуже багато лісів та зелені. Правда, до середини літа все стає жовтим, а восени горить. Але це вже інша історія.
Ще один момент – тут все зроблено для комфорту людей, особливо з обмеженими фізичними можливостями. Скрізь пандуси, жовті випуклі лінії для людей з проблемами зору, на дорогах і біля входу в потяги спеціально облаштовані місця, завдяки чому люди на візках почуваються вільніше. Вони не соромляться гуляти містом, відвідувати заклади харчування, магазини. Наприклад, я жодного разу не бачила в Україні, щоб людина на візку прийшла в кінотеатр. А тут таке – не рідкість. А ще у спортзалі познайомилася з жінкою, в якої не було руки, однак вона спокійно тренувалася, і ніхто на це не звертав уваги.
Що мене неприємно шокувало у Штатах – це неочікувано велика кількість шахраїв. Вони можуть розвести і по телефону (phone scam), і по електронній пошті, чи просто на вулиці. Крім того, втомлюють нав’язливі телефонні дзвінки додому, які доводиться приймати майже щодня. Зазвичай це соцопитування, шахрайські «розводи» або нав’язлива реклама.
А ще важко додзвонитися, щоб проконсультуватися з менеджерами федеральних структур. Одного разу мені довелося «провисіти» на слухавці близько 40 хвилин, чекаючи на з’єднання з фахівцем. Тому в таких ситуаціях краще одразу йти в офіс.
Ще один мінус Америки – тонкі стіни. У тутешніх апартаментах практично немає шумоізоляції. Я щодня чую, як відчиняються двері в квартирі навпроти і вибігає мексиканська дівчинка, щоб зустріти свого тата з роботи. Чую, як вони смачно по-мексиканськи цілуються, як чоловік ніжно називає красивими словами свою доньку. Від сусідів згори теж багато шуму. На слух – начебто там живуть слони. А потім уявляю, що сусіди знизу так само думають про мене, коли роблю вранці зарядку. Коли в тебе тонкі стіни, мимоволі стаєш толерантною. Може, у цьому і закладена американська філософія?
Розкажи про різницю українського та американського менталітетів. Чи справді українцям важко влитися в американське суспільство?
Все залежить від людей. Хтось прагне асимілюватись за будь-яку ціну і чимшвидше, хтось навпаки шукає «своїх», що тут дуже легко – просто підписуєшся на спільноту в Facebook і знайомишся.
Я, наприклад, познайомилася тут з українцями, котрі живуть у Штатах вже багато років, народили дітей і не знають мови своїх батьків. Якщо чесно, це трохи прикро чути. Поважаю тих, хто плекає в собі українське. Ти змінюєшся, життя і локації навколо тебе стають інакшими, але твоє національне ядро – те, що ідентифікує тебе, – завжди залишається з тобою. Бути емігрантом без роду і племені мені не хотілося б. Навпаки, круто знайомитися з іноземцями і розказувати їм про Україну (бо маємо багато хорошого) і дізнаватися про їхню батьківщину.
Каліфорнія – інтернаціональна за своїм складом. Порівняно з іншими штатами, тут менша концентрація американців, натомість дуже багато людей з Південної Америки, Індії, України. Але різниця менталітетів, безперечно, відчутна. Стереотип на те й стереотип, щоб бути правдою.
Американці справді багато посміхаються, переважно раді допомогти і вільні у своїх діях, більш розкуті в розмові. А ще дуже цінують час і власний простір. Вони не будуть з тобою спілкуватися, якщо ти їм нецікавий або не приносиш користі. Біля каси в магазині завжди тримають відстань і не наступають на ноги, а коли проходять повз, навіть не зачепивши, вибачаються. Спочатку це дуже вражає, хоча нічого надзвичайного в цьому нема, звичайний етикет.
Хоча, якщо чесно, коли приїхала додому, було приємно просто дивитися на українські обличчя. У них можна прочитати багато невдоволення і болю, але вони по-своєму красиві. Просто, мені часом здається, що на обличчях американців завжди однакова посмішка, і це втомлює.
А як щодо американської їжі? Це правда в основному фастфуд?
Тут справді дуже багато фастфуд-забігайлівок, але так само безліч кав’ярень із веганською їжею. Крім того, існує багато місць, де можна спробувати національні страви різних кухонь світу. Навіть у маленькому містечку Редвуд Сіті у Каліфорнії є ресторани індійської, тайської, японської, грецької, російської, італійської і ще бозна-якої кухні. Тому кожен обирає те, що йому до душі.
Але ніхто тебе краще не нагодує, ніж ти сам. Тому частіше готую вдома. Раціон майже не відрізняється від того, який був в Україні. Навіть гречку можна знайти в українському магазині. Правда, до нього треба їхати на авто. Там же продається «Київський торт» і українська консервація.
Звичайно, в американської продукції є свої плюси і мінуси. Овочі та фрукти тут надто ідеальні зовні та трохи пластмасові на смак, а на курячій грудці одного разу я побачила сліди уколів (певно, щоб був довший термін використання). Якщо хочеш їсти екологічні продукти – за органіку треба доплачувати.
Перші тижні було трохи важко орієнтуватися у супермаркетах – вони тут велетенські! Цікаво, що практично кожен має власний мобільний додаток, це дуже зручно. Там можна почитати відгуки про продукт (американці схиблені на відгуках, дуже люблять їх писати) і навіть зрозуміти, чи є товар у наявності та на якому прилавку знаходиться. Крім того, у додатку є інформація про знижки.
Але до деяких магазинів, як, наприклад, Costco, тебе можуть не пустити без спеціальної членської карти, яка коштує від 60 доларів (1619 грн). Це магазин оптового типу. Взагалі, американці люблять купувати продукти на півроку вперед.
Маленькі продуктові магазини тут непопулярні. Як правило, у них малий вибір продуктів, і буває, що навіть цінників немає.
Культура споживацтва. Як вона проявляється в Америці?
Якщо говорити про культуру споживацтва, то в США вона вже стала культом. Тут величезний вибір продукції на будь-який смак.
В Україні всього достатньо, а тут з надлишком. Крім того, діє дуже хитрий маркетинговий хід. Наприклад, на цінниках рідко можна побачити трьохзначні ціни.
Це підкуповує. Бо що означають для американця, який заробляє в середньому 80 тисяч доларів (понад 2 млн грн) на рік, якісь там десять доларів?
Тому часто бачу, що люди купують багато різного непотребу і дрібничок, без яких можна легко обійтись.
А як щодо цін у Каліфорнії?
Жити у Штатах – дорого. Особливо це стосується нерухомості. Наприклад, ціна непоказного будиночка в Bay Area (так називають район, який в Україні знають, як Кремнієва чи Силіконова долина) стартує від 1 млн доларів. І люди купують, беруть у кредит на 30 років. Орендувати житло теж дорого: у Каліфорнії фактично неможливо знайти навіть за 2 тисячі доларів на місяць. Хоча, наприклад, у Техасі можна зняти апартаменти за 1200 доларів на місяць. Каліфорнія – дорогий штат.
Та незважаючи на все, люди тут справді багато заробляють. Якщо ти робиш свою справу добре, то отримуєш справедливу винагороду. Тут ніхто не ставить тобі палиці в колеса. Головне – працюй без вихідних, і успіх забезпечено.