Європа дуже зацікавлена в українцях як в робочій силі. Тому очікувати, що європейські країни почнуть масово витісняти українців не варто. Таку думку в інтерв’ю LB висловила директорка Інституту демографії та соціальних досліджень імені М.В.Птухи НАН України Елла Лібанова.
На думку соціологині, усі шість мільйонів українців, які виїхали після повномасштабного вторгнення (разом з трудовими мігрантами, які поїхали раніше, — це майже дев’ять мільйонів), не повернуться.
«Я це розуміла навіть у перші місяці війни, коли їх опитували просто на кордоні. 90% казали, що повернуться будь-що. Але такого не буває. Просто не буває. Які б результати опитування мені не клали на стіл, я розумію, що цього бути не може.
Моя мрія — щоб повернулася половина. Якщо повернеться половина, це буде чудово», — каже очільниця Інституту демографії.
«Кожен день війни працює на те, щоб менше людей повернулося»
Як приклад вона наводить війну на Балканах. Там повернулася третина населення, тому половина була б дуже гарним показником для нас, каже Лібанова.
«Якщо ми думаємо, що європейські країни почнуть масово витісняти українців, — не почнуть. Люди добрі, не почнуть. Вони дуже зацікавлені в такій робочій силі.
За даними і німецьких, і польських дослідників, 70% наших жінок, які виїхали, мають вищу освіту. Вдумайтеся — 70%. Лікарі, які поїхали туди, працюють, скажімо, медичними сестрами. Але ж кваліфікація яка в цих медичних сестер? То Європа, котра старіє, буде собі на шкоду виганяти наших людей? Не буде.
Скажіть, будь ласка, чому німці умовою отримання допомоги ставлять вивчення мови? Це неабиякі кошти, неабиякий час. Але вони це роблять. Не можна не розуміти, до чого це все веде. Чому я так погано оцінюю процес, коли з Польщі наші мігранти переїжджають передусім до Німеччини? Тому що ймовірність, що людина повернеться з Польщі, більша, ніж з Німеччини.
Коли вона вже приїхала в Німеччину, знайшла там роботу, її дитина вчиться у школі, садочку чи в університеті, а тут усе зруйновано, їй важко повернутися. І кожен день війни працює на те, щоб менше людей повернулося. Вони адаптуються там, поки тут збільшується кількість руйнацій», — каже Елла Лібанова.
На думку експертки, влада має чесно пояснювати суспільству, що країні сьогодні загрожує депопуляція. І це проблема, яка може стати викликом.
«Нас не буде 40 мільйонів. Тим більше, не буде 52, як 1 січня 1993 року. Забудьмо про це. Ми можемо досягти 40 мільйонів населення? Можемо. Але шляхом потужної імміграції. Усі готові до цього? Що до нас приїдуть люди, масово приїдуть, абсолютно з іншою культурою, з іншою релігією, з іншим способом життя? Я не знаю. Не впевнена, що наше населення до цього готове», — зазначає Лібанова.
Якою має бути стратегія демографічного розвитку?
За словами Елли Лібанової, міжвідомча група за участю науковців, аналітиків, лікарів розробила Стратегію демографічного розвитку до 2040 року. Документ має п’ять стратегічних цілей, серед яких:
● Підвищення народжуваності, підтримка сім’ї
«Я сказала, що бебібуму не буде, але ж на такому рівні, як зараз, не можна. Це те, що вже треба робити й готуватися до цього», — каже соціологиня.
● Зниження передчасної смертності, передовсім чоловіків
«40% наших 16-річних хлопчиків не доживають до пенсійного віку. 40%! Для порівняння, серед жінок це десь 18%. Різниця є. Із цим треба щось робити», — додає Лібанова.
● Міграційний приріст
За словами Лібанової, якщо говорити про 40 мільйонів населення, треба людям пояснювати, що це будуть не тільки українці. Ми не ксенофоби — це показують дані довоєнних соціологічних досліджень (опісля їх ніхто не робив). Але й не надто толерантні, оскільки ніколи не жили в поліетнічному середовищі, каже соціологиня.
● Адаптація суспільства до старіння населення
«Що б ми не робили, питома вага осіб старшого віку зростатиме. І до цього треба готуватися. З одного боку — забезпечувати їм можливість активно і довго жити, заохочувати до цього, щоб вони розуміли, що їм це потрібно і що для цього потрібно.
А з іншого — привчати суспільство, щоби врешті припинило думати, що пенсіонери — це суцільний баласт. І взагалі, якби їх не було, то все було б класно», — резюмувала директорка Інституту демографії.