Юлія Гуртова – одна з тисяч українців, які вимушені були покинути свої домівки через війну. За програмою Homes for Ukraine вона переїхала з Дніпра до Великобританії, де знайшла прихисток у спонсорської родини.
Своїм досвідом пошуку спонсора, перших кроків у новій країні та адаптації до життя у Великій Британії Юлія ділиться на своєму каналі у YouTube.
Вона також поділилася своїми знаннями та порадами пише “Евакуація.City”.
У піжамах, без речей пішли до машини
До повномасштабної війни Юлія Гуртова жила в місті Дніпро. Вона займалася адвокатською діяльністю та мала власний салон краси.
Ще у середині січня вона почала думати над планом дій у разі надзвичайної ситуації. Зокрема, над можливою евакуацією на західну частину України до друзів, які володіють великим відпочинковим комплексом.
“Ми знали, що нашим основним завданням буде врятувати п’ятирічну доньку. Продумали із чоловіком план дій і відтоді я завжди мала з собою пакет документів та гроші, а машини були завжди заправленими”, – розповідає жінка.
Юлія жила у одній із найвищих багатоповерхівок Дніпра. Тож вранці 24 лютого на власні очі побачила перші вибухи у місті.
“Ми побачили вибухи, і одразу в піжамах, як були, без речей пішли до машини: повезли доньку на захід”, – згадує Юлія.
Декілька тижнів родина залишалася у відносній безпеці, у друзів. Чоловік Юлії пішов до місцевого підрозділу ТРо, а жінка залишалася з дитиною. Через деякий час вона вирішила їхати за кордон, у західних областях почастішали “прильоти”, тож навіть там безпека була відносною.
“Психіка дитини була на грані, вона перестала спати вночі. Тож ми вирішили поїхати у повністю безпечне місце”, – згадує Юлія.
Знайти спонсора допомогла активність у мережі
Разом із свекрухою, донькою та кішкою Юлія спочатку поїхала до Відня. Проте там їм не вдалося орендувати квартиру на довгий час.
“У Відні я подумала: а якщо війна буде в червні? Тоді був березень. А якщо війна буде у вересні чи грудні? Гроші можуть закінчитися. І я вирішила, що буду жити так, ніби збираюся прожити десь все життя. Якщо все швидко закінчиться – повернемося, але якщо ні? Просто чекати весь рік рівноцінно тому, щоб зійти з розуму”, – пояснює Юлія Гуртова.
Тож жінка почала шукати варіанти прихистків, де б можна було залишитися на довгий час. Спочатку думала про переліт до Америки, адже у Юлії є американська віза. Однак туди вона не захотіла їхати: у доньки немає всіх необхідних документів, а різниця між українським та американським часом унеможливлювала спілкування із чоловіком та рідними.
“Ми побачили новину про запровадження для українців програми Homes for Ukraine. Вирішили їхати туди. Виключно через мову. У Відні я зрозуміла, що вивчити німецьку буде дуже важко”, – пояснює Юлія Гуртова.
Вона одразу знайшла тематичну групу про допомогу українцям у Великобританії і написала пост, що хоче знайти спонсора. За умовами програми спонсор – це людина, яка забезпечує житло для українців на 6 місяців та готова надати переселенцям всю необхідну підтримку.
Уже через добу на запит Юлії відгукнулася молода пара британців, яка теж має доньку, такого ж віку. Після розмови через відеозв’язок жінка остаточно вирішила їхати.
“Допомогла моя активність у соціальних мережах. Все ж таки спонсори, намагаючись врятувати когось від війни, надають своє житло, впускають у власне життя. Звісно, їм страшно. Мені написали багато людей, і я бачила, що вони всі передивляються сторінку. Мої спонсори були у контексті мого життя: знали, що я їжджу на авто, ким працюю. Усе завдяки соцмережам”, – пояснює блогерка.
Тож Юлія знайшла спонсорів за програмою і вирішила переїхати до невеликого міста поблизу Вінчестера.
Як знайти помешкання у Великобританії
Дуже часто у британців, які беруть участь у програмі “Homes for Ukraine“, є два будинки: один – родинний, а інший – для гостей. Тож українці можуть жити окремо від своїх спонсорів.
Юлію Гуртову з донькою спонсори прийняли буквально у своєму будинку.
“Я розуміла, що їду в іншу сім’ю. Тож після того, як трохи відпочила після дороги, попросила господарів розповісти про їхнє життя та графік. Була готова підлаштовуватися під нові правила”, – каже жінка.
Наприклад, дорослі члени британської родини не звикли снідати – тож Юлія готує сніданок для себе, доньки та доньки спонсорів, яка теж захотіла долучитися до прийомів їжі. Натомість вечеря – спільна для всіх мешканців будинку.
Як працюють місцеві школи Британії
Школа у Великобританії починається для дітей з чотирьох років. Завдяки спонсорам Юлія змогла подати заявку до всіх найближчих шкіл, де могла б навчатися її донька.
Вдалося отримати місце у церковній школі неподалік від дому. Вона розташована у церкві 13 століття, поруч є сад і двір. У сучасних школах Великобританії не завжди є можливість організувати таку територію.
Один раз на тиждень у малечі є урок релігієзнавства.
“До канікул вона встигла проходити до школи близько трьох місяців. Завдяки цьому добре розмовляє англійською мовою. Інші діти були дуже привітними, намагалися допомогти. Вони всі знають, що українці приїхали з війни”, – розповідає Юлія.
Навчання у школі безкоштовне. Триває з 8:40 до 15:40, з перервою на ланч. За обід батькам не потрібно платити.
“Школа більше схожа на українські монтессорі садки (садки, де діти навчаються за методикою Марії Монтессорі). Тож дітям цікаво і не важко”, – каже Юлія Гуртова.
Зараз жінка не працює, але отримує дохід від бізнесу у Дніпрі та підтримку родини. У Британії вона мала змогу згадати про своє захоплення – створення свічок.
“Це дуже популярно, але ринок майже вільний. Немає свічок, гарних, різних за формою, як ми звикли в Україні. У Британії дуже цінують локальні бренди. Місцеві куплять у тебе будь-що лише за те, що ти тут живеш. Тож я думаю над початком свого бізнесу у новій країні і відкриваю аналог нашого ФОП – self-employed”, – розповідає Юлія Гуртова.
Для старту бізнесу потрібна ще й спеціальна страховка для роботи із такими матеріалами. Страхування можна оформити онлайн.
Перший ролик опублікувала без монтажу
Юлія активна у соціальних мережах, тож коли розповіла там про переїзд до Великобританії, почала отримувати безліч запитань. Переважно вони повторювалися, тож щоразу заново розповідати детально кожному було складно.
Жінка вирішила записати серію коротких відео про свій досвід. Крім того, Юлії цікаво розповідати про ноау для себе культуру та звичаї британців.
Знімає на камеру телефона, монтує у програмі, яку теж можна встановити на мобільний пристрій.
“Перший ролик опублікувала взагалі без монтажу. Коли до виїзду залишалося кілька годин, поставила камеру, наговорила щось, залила на ютуб і поїхала. Через два дні дороги дізналася від чоловіка, що відео зібрало більше тисячі переглядів”, – згадує Юлія Гуртова.
Багато відгуків – позитивні, хоча жінка не завжди має час перечитати все і відповісти. Зараз на каналі близько 540 підписників, відео набирають від 100 до 3,5 тисяч переглядів.
Повернемося додому, якщо росії не існуватиме
Українцям, які думають про евакуацію в Британію, Юлія радить зважати, зокрема на погоду. У новій країні немає звичних чотирьох сезонів, часто буває хмарно, тож потрібно мати теплий одяг, який можна за потреби зняти.
“Британці люблять, коли все за правилами. Слово “sorry” тут кажеш 150 разів за день. Навіть якщо людина проходить близько біля вас і не торкається, все одно повинна вибачитися. Тут цінують особистий простір кожного”, – каже Юлія.
Повернутися в Україну жінка зможе лише за умови розвалу росії.
“У нас був прецедент 8 років тому. Чекати повторення прильотів ще через 8 років я не хочу. Невідомо як воно буде, якщо цього разу цього разу було так масштабно”.
Читайте також, “Розчарували британські дитячі садочки”: українка про еміграцію.