Для багатьох США – це країна мрії. Проте чимало людей нарікають на тамтешню медичну систему, яку називають божевільно дорогою, хоча саме лікування на високому рівні.
Для громадської активістки і дитячої письменниці, українки Анастасії Мельниченко, яка нині мешкає у Штатах, медицина – один з основних чинників, чому вона не хоче там залишатись. Про свій досвід життя у США, проблеми, з якими стикаються емігранти там, вона пише у своєму блозі у Facebook. Один із дописів присвячений медичній системі у країні.
“Як на мене, гіршої системи охорони здоровʼя не придумати. Ціни нереально роздуті. Так, я знаю, що така праця має оплачуватися. Але не 56 000 дол за два дні лікарні…без операції (мій реальний чек). Не 450 дол за візит до лікаря без жодних маніпуляцій. І не 180 дол за огляд зубів без жодної дії з боку стоматології. Народити – десь 13 тисяч. Це все так, бо медицина страхова”, – розповідає жінка.
За її словами, всі розрахунки за медичні послуги відбуваються між їх надавачем та страховою. Коли у людини нема страховки, тоді ці рахунки виписують на неї.
“Я бачила матерів, які ридали, що їм нема за що купити інсулін дитині. Бачила молодих людей, які мають проблеми зі здоровʼям все життя, бо не могли собі дозволити медичну процедуру. Іноді страхова відмовляється покривати рахунок або допускає помилку. Я побачила свій рахунок в 56 тисяч доларів через те, що роботодавець без попередження скасував попередню страховку і перевів на нову, а я не знала, і подала вже скасовану страховку… Мені страшно уявити, що було б, аби оце нас четверо, всі на постійних ліках та з хронічними медичними кондиціями, лишилися б без страховки”, – пояснює Мельниченко.
“Моя страховка на 4 осіб майже повністю покривається роботою. Тобто робота платить 2800 доларів на місяць, а ще 450 плачу я сама. Моя страховка так побудована, що я можу піти лише до лікаря, який “в мережі”, тобто який співпрацює з моєю страховкою”, – продовжує українка.
Щоб потрапити до вузькопрофільного лікаря, потрібно отримати направлення від свого сімейного, додає вона. І так щоразу. Але все дуже заплутано.
“Кожен візит до лікаря я маю отримати направлення від свого сімейного, при тому це іноді доходить до смішного. Наприклад, сімейний направляє до окуліста, окуліст направляє до нейроокуліста, але страховій направлення від вузького фахівця до вужчого не годиться, тож я знову маю отримати направлення від терапевта. все це робить мені нерви.
Кожен візит до лікаря я плачу 25 доларів з кишені додатково. За ліки плачу від 5 до 13 доларів. Ті ліки сину, які коштували 1300 доарівл за дозу, потягнули 45 доларів з моєї кишені. Страховка не покриває очі і зуби, тобто на очі і зуби вся моя родина має додаткову страховку, яка покриває 50% вартості візитів. А це, блін, дорого, – розповідає Анастасія. – А тепер уявіть, що ви втрачаєте роботу, яка покривала страховку… Я не знаю, що там за світ поза корпоративних страховок, але коли мій чоловік з доходом в 1300 доларів (при оренді в 2790 за двокімнатну квартиру) подався на страховку “для бідних” медікеід – йому відмовили, бо дохід високий.
Дінка каже, що у США є фонди, які іноді як благодійність та задля податкових пільг покривають боржникам борги за медицину.
“Тому Штати годяться для заможних, для працевлаштованих на хорошу роботу, або ж для молодих-здорових-бездітних. Таким же, як я, тут в плані медичної системи дуже некомфотно. Ліки купити тут нереально, крім ібупрофену, аспірину та різної святої води. Не знаю, напевно, це радше добре, ніж погано. Просто іноді це дуже фруструє, коли якийсь лікар не поновить ті ліки, що треба приймати щодня, і ти бігаєш в паніці… Коли закінчуються пігулки в банках, я щоразу дуже лякаюся та стресую. Боюся лишитися без підтримки”, – поділилась вона.
Натомість сама медицина в Штатах – “це пісня”, відмічає Анастасія.
“Вона блискуча, якщо потрапити в правильне місце. Вона вся за протоколами і підзвітна. Тут не умиють руки, коли щось не те, бо все запротокольовано. Мені за день зʼясували причину інсульту (в Україні це нікому не було цікаво навіть), мені допомагають з моторною обмеженістю і це, тт, наче навіть працює. Принаймні, від мене не відкупаються міорелаксантами, як у нас. Дитині за день зʼясували причину хронічно забитого носа, хоча ми з цим ходили до українських лікарів РОКАМИ, а нам нічого, окрім “у нього алергія” жодного разу не сказали”, – ділиться досвідом українка.
Вона зауважує, що у медицині тут є “два світи”.
“Є медицина, доступна для швидкого бронювання. Наприклад, через онлайн-платформу Zocdoc. тут ви можете знайти фахівця з сьогодні на післязавтра. це невеличкі медичні практики, зазвичай, доволі сумнівної якості. Гірше них – лише телемедицина. Але все це потрібно для чогось. Телемед дозволяє швидко поповнити виписані ліки. Дрібні медичні практики дозволять вам, наприклад, перевірити родимку чи здати аналіз на щось. Але лікарі там, здебільшого, абсолютно безтолкові. Я не знаю, чому.
Але є інший світ. Це щось наче науково-медичних інституцій. Здогадуюся, що в кожному штаті щось своє. У Нью Джерсі та Пенсильванії це мережа закладів від PennMed для дорослих та CHOP для дітей.
Ох, в ці заклади стоїш в черзі місяцями, але коли потрапляєш, то … Це просто космос. Все обʼєднано у єдину систему, всі твої медичні записи/аналізи/консультації у єдиному місці та доступні, включно з логами операцій. Такого рівня медицини я ще ніде і ніколи не бачила. Радію, що моя страховка дозволила побачити цей світ”, – підсумувала Анастасія.
Читайте також: “Тут лікують чесно і безкоштовно”: українці про британську медицину
Джерело: Анастасія Мельниченко