Багато українців, які тікали від війни у своїй рідній країні, приїхали до Канади, щоб знайти спокій та новий початок, але тепер вони знову вимушені евакуюватись через руйнівні лісові пожежі, які спустошили місто Джаспер.
Із приблизно 5 тисяч мешканців Джаспера, які були змушені залишити свої домівки через лісові пожежі, приблизно сотня – це українські біженці, які приїхали до міста в пошуках стабільного дому, розповідають місцеві ЗМІ.
Тепер багато з них були знову переселені після того, як їхні будинки, робочі місця та майно були зруйновані вогнем.
Ярема Покоцький разом із дружиною та донькою переїхав до Канади у січні. Вони залишили Україну в 2022 році і провели час у Польщі, Німеччині та Данії, перш ніж приземлитися в Калгарі.
«Ми намагалися знайти місце, де можна було б відпочити, – сказав Покоцький. – Але це коло місць для проживання, яке постійно змінювалося, здавалося, що ти взагалі ніколи не відчував, що кудись належиш. Приїхавши до Канади, ми хотіли відчути себе в безпеці та знову будувати своє власне життя з нуля».
Після того, як вони зіткнулися з труднощами під час пошуку квартири та роботи в Калгарі, вони вирішили спробувати знайти меншу громаду для проживання – саме тоді вони виявили Джаспер.
Завдяки допомозі громади вони знайшли квартиру, роботу й переїхали 1 липня: «Ми сіли, трохи розслабилися і сказали: «Нам подобається це місце».
Але через три тижні вони знову були змушені тікати. Покоцький сказав, що не вірив, коли почали надходити перші повідомлення про евакуацію: «Ми не хотіли йти».
«Коли я зачиняв двері, я подивився на велосипед моєї доньки, якісь іграшки, і у мене виникло погане відчуття, наче це, мабуть, останній раз», – сказав чоловік, і його побоювання підтвердились: їхній будинок був серед сотень зруйнованих.
Невизначеність змушує сім’ю Покоцьких та інших почуватись розгубленими, вони не знають, куди звертатися далі.
«Урок засвоєно: життя може бути непередбачуваним, і так, воно може бути важким, його потрібно перебудовувати знову, і знову, і знову», – додав чоловік.
Інша вимушена переселенка, Олена Севастьянова оселилась у Джаспері два роки тому. І також втратила все: згоріла й орендована квартира, й місце роботи.
«Моя квартира, де я жила, згоріла, і всі мої речі теж згоріли, – сказала Севастьянова. – Я люблю Джаспер, у ньому моя душа. Я всім серцем полюбила гостинних місцевих жителів і думала, що постарію в цьому чудовому, неймовірно красивому місці».
Під час евакуації їй довелося дві години стояти в черзі на заправці, а потім їй зателефонувала 90-річна жінка з проханням про допомогу.
«І так, стара жінка з її 17-річним котом, мій друг і я сиділи в машині ще чотири години, поки нам не вдалося покинути Джаспер», – розповіла вона.
З тих пір Севастьянову тимчасово переселили в готель в Едмонтоні, вона отримала допомогу від Червоного Хреста та поради від Джасперського центру зайнятості та освіти.
Жінка назвала втрату будинку та місця роботи «ще одним ударом», та вона сподівається повернутися в Джаспер, і що тимчасове житло незабаром буде доступне для мешканців.
Велика частина українців спочатку знайшла дорогу до Джаспера завдяки Ненсі Аддісон, жительці міста. Коли почалася війна, вона знала, що хоче знайти спосіб допомогти тим, хто був переміщеним. Тому вона розмістила оголошення про безкоштовну кімнату на рік і роботу в сімейному ресторані Bright Spot.
Після успішного першого року навчання вона вирішила продовжувати пошуки роботи та житла: «Це змусило мене подумати: «Ну, повинні бути й інші люди, які теж захочуть це зробити».
Завдяки цій ініціативі, за словами Аддісона, вони привезли понад 100 українців до Джаспера.
Канадка не була в Джаспері, коли почалися лісові пожежі, але вона стежила за цим через свою родину. Вона могла лише спостерігати, як почалося руйнування.
«Багато з цих українців втратили все в Україні, і тепер вони знову все втратили», – сказала Аддісон. В неї немає точної інформації про те, скільки українських біженців втратили свої домівки через лісову пожежу, але, за її оцінками, 30 або більше. – Мені більше нічого їм запропонувати. У мене немає кімнати. Я не маю місця для себе. Так, це важко. Це дуже сумні часи. Розбиває моє серце. Мені весь час хочеться плакати».
«Для мене це весь мій район, все моє 35-річне життя в цьому будинку з історією моєї сім’ї, моїх чотирьох дітей, моєї матері, моїх бабусь і дідусів. Все щезло, в нас з чоловіком лише дві сумки одягу», – додала вона.
Ще одна з сімей, яким допомагала Аддісон, – Інна Горкун та її дочки.
«Ми зі старшою дочкою пішли на роботу, де роботодавці, знаючи нашу ситуацію, вже чекали на нас, а молодша дочка пішла до школи», – розповіла українка.
Вона прибирала в готелі «Асторія», описуючи власників як «чудових людей» і відзначаючи, як персонал допоміг їй, оскільки вона не розмовляла англійською.
Горкун з доньками вдалося налагодити життя, яке тривало аж до евакуації через лісові пожежі.
«День евакуації нас не дуже здивував, тому що ми пережили подібну ситуацію, коли виїжджали з України, – сказала вона. – Я думаю, що спрацював материнський інстинкт».
Їм довелося швидко зібрати речі, тому що під час евакуації вона була на роботі: «Я весь час була на зв’язку зі своїми дітьми та друзями, тому ми підтримували один одного і знали, у чому ситуація».
Зараз жінка з доньками проживають в готелі Едмонтона та отримали підтримку від Червоного Хреста та уряду Канади.
«При першій же можливості ми повернемося в Джаспер, який став нашим другим домом, – сказала вона. – Ми справді закохалися в це місто та чудових місцевих жителів».
Для жителів Джаспера, які постраждали від лісових пожеж, відкрито збір.
Чиновники, які займаються відновленням міста, кажуть, що тривають переговори з усіма рівнями уряду, щоб дізнатися, яку ще підтримку можна надати постраждалим.
Читайте також: Втекли від війни, але зіткнулися з раком: історія українських біженців у Канаді
Джерела: CTV News, the Albertan