Канада пишається однією з найбільших українських діаспор у світі, яку часто називають “країною мігрантів”.
Редакція The Village Україна дослідила вартість життя у найбільших канадських містах: Торонто, Оттаві та Монреалі, а також у їхніх передмістях.
Коротка екскурсія
Торонто, а також Ванкувер – одні з найбільш заселених і дорогих міст Канади. У Ванкувері є гори й океан, але в Торонто цього немає. Заведено вважати, що в цьому місті багато роботи, але насправді знайти її важко, розповідає Валентина, яка живе в Торонто вже три роки.
Оттава – це столиця Канади. Як і Торонто, розташована в провінції Онтаріо. Але через річку й міст (як кажуть місцеві, дві хвилини на автівці) можна дістатися до франкомовної провінції Квебек. Тому багато вакансій тут вимагають знання двох мов, англійської й французької, розповідає Софія, яка переїхала в Оттаву влітку минулого року. До того ж український досвід роботи не допомагає, потрібно мати досвід роботи в Канаді.
Монреаль – найбільше місто в провінції Квебек і друге за величиною після Торонто. Офіційна мова в Монреалі французька, і це може відштовхувати багатьох мігрантів, розповідають місцеві. Є й англомовні райони, у закладах можуть відповісти англійською, але, наприклад, документи потрібно заповнювати французькою.
Це відносно недороге місто щодо оренди й покупки житла, якщо порівнювати з тим самим Торонто чи Ванкувером, розповідає журналіст Богдан, який уже четвертий рік навчається в університеті Конкордія. Богдан із Дніпра, але з сьомого класу жив в Оттаві. Каже, Торонто – більше місто для бізнесу, а Монреаль можна назвати культурною столицею Канади.
Зарплатня
Дохід у Канаді загалом:
Скромний дохід – до 45 тисяч канадських доларів на рік
Середній дохід – 45–120 тисяч канадських доларів на рік
Високий дохід – 120 тисяч канадських доларів на рік
Мінімальна зарплата в провінції Онтаріо (Торонто, Оттава) – 15,50 канадських доларів на годину. Прожитковий мінімум – 19,72 канадських доларів на годину. У Торонто прожитковий мінімум найвищий – 23,15 канадських доларів на годину, або 44,5 тисячі канадських доларів на рік.
У провінції Квебек (Монреаль) мінімальна зарплата – 14,24 канадських доларів на годину. Високим доходом вважається дохід більше 100 тисяч канадських доларів на рік.
Тих, хто заробляє менше 30 тисяч канадських доларів на рік, вважають людьми з низьким рівнем доходу. Наприклад, людині, яка живе одна, буде важко орендувати житло, якщо вона заробляє менше 50–60 тисяч канадських доларів на рік, розповідає Ірина, яка живе в передмісті Монреаля вже протягом 25 років.
Житло
Валентина, яка проживає у Торонто про житло розповідає:
-Три роки тому ми з хлопцем знімали малесеньку кімнатку, буквально 5 на 5 метрів, у центрі за 1200 канадських доларів. Потім ми переїхали в передмістя Торонто (це Greater Toronto Area, щось подібне до Київської області). Там за таку саму студію, тільки трохи більшу й у підвальному приміщенні, платили 1100 канадських доларів.
Після повномасштабного вторгнення РФ в Україну ми повернулися в центр, жили в старому будинку вже за 1600 канадських доларів на місяць. Знайти квартиру за таку ціну – це велика вдача, але це був будинок із тарганами й протягами. Загалом орендувати квартиру менше, ніж за 1500–1700 канадських доларів, у даунтауні важко, треба їхати в передмістя.
-Менше місяця тому ми переїхали у квартиру в новобудові. Тепер платимо більш ніж 2700 канадських доларів плюс комунальні платежі. Але це новий будинок, зі спортзалом, окремими кімнатами для роботи.
Знайти житло в Канаді важко, бо на нього завжди є попит. До того ж треба мати кредитну історію, відгуки від роботодавців. Банківський рахунок і канадський номер телефону – це теж дрібниці, які впливають. В іншому разі можна знайти лише неофіційне житло.
Практика з рієлторами поширена, але більшість моїх знайомих, навіть якщо користувалися їхніми послугами, знаходили житло самотужки. Ми, наприклад, знаходили його на маркетплейсі на Facebook, або знайомі надсилали варіанти. Останнє житло хлопець знайшов, побачивши таргетовану рекламу чи то в Google, чи то в соцмережах.
Софія, яка проживає у Оттаві з мамою про житло ділиться:
-Я живу з мамою в районі The Glebe. Це один із дорогих районів, але ми керувалися тим, що поки я не можу знову водити авто, нам потрібно обирати квартиру ближче до місця роботи.
Ми знімаємо квартиру з двома спальнями, сумісною кухнею й вітальнею, однією ванною й двома балконами. Вартість оренди становить 1995 канадських доларів включно з платою за воду й вивезення сміття. Але часом в орендну плату входить інтернет й електроенергія – усе залежить від типу будинку.
Шукати житло довелося близько місяця. Переглянули варіантів 10–13, це було досить стресово. Наприклад, проблема була в тім, що деякі будинки мають пральну кімнату в темному й брудному підвалі чи взагалі поза межами будинку.
Богдан, який проживає у Монреалі про своє житло каже так:
-Я знімаю житло в центрі, недалеко від університету, разом із другом, такий формат тут дуже популярний. За дві спальні й вітальню ми платимо 2030 канадських доларів на місяць. Це сума на двох, трохи вище середнього. У Ванкувері чи Торонто зняти житло за таку ціну в центрі було б нереально. Знайти більш дешеве житло можна в північному Монреалі, але, на мою думку, там також вищий рівень злочинності.
Попри інфляцію, житло продовжують купувати. Наприклад, родина, де й чоловік, і жінка працюють на повну зайнятість, може взяти будинок в іпотеку на 20 чи 25 років (вартість будинку може бути й 400, 800 тисяч канадських доларів, залежно від рівня доходу).
Комунальні послуги
Валентина, яка живе у Торонто ділиться:
-В оплаті комуналки нічого принципово нового нема: у кожної людини чи родини є свій акаунт у системі певної компанії. Там можна оплачувати рахунки онлайн щомісяця. Середня сума за комунальні послуги по Онтаріо – близько 85 канадських доларів. Ми платили від 40 (три роки тому) до 120 (зараз).
Софія з Октави каже:
-За інтернет платимо щомісяця 40,62 канадських доларів, за електроенергію – 128 канадських доларів. Телефонні рахунки – 74,15 канадських доларів. Газ коштує 85 канадських доларів.
Богдан з Монреал каже про “комуналка”:
-Комунальні платежі залежать від розміру будинку й від сезону. Тут зима триває від листопада до початку квітня, тому опалювати доводиться часто. Ціна – три центи за кіловат, або 73 канадських долари за 1000 кіловат.
Транспорт
Валентина з Торонто каже:
-Найпопулярніший громадський транспорт – метро, яке розгалужується на кілька міст у передмістя, а також стрит-кеб у центрі чи по-нашому трамвай. Трамвайні колії проходять крізь основні артерії міста й розвантажують одну з гілок метро.
Метро ламається ледь не щодня, ледь не по десять разів застрягає в тунелі (для Києва це дико, таке трапляється що кілька років). Транспорт не надійний: я постійно запізнююся на роботу, навіть якщо виходжу завчасно. І це одна з причин, чому люди пересідають на автівки.
Але транспорт у Торонто дуже небезпечний, там багато безхатьків і психічно хворих людей, які мають пільги. Чи не щодня я чую новини про те, як у метро когось зарізали. Мені доводиться там проводити близько години щодня, і щоразу я сподіваюся, що в потяг не зайде неадекватна людина.
-Серед таксі тут популярні Uber чи Lyft. Вони вдвічі дешевші за будь-яке місцеве таксі. Але я за три роки життя в Торонто жодного разу не скористалася таксі через його вартість.
Велосипеди тут шанують, але не можу сказати, що ними користується багато людей. Велодоріжки проходять основними артеріями даунтауна, утім, велосипедисти мають стояти в тих самих заторах, що й автівки. До того ж велосипедом пересуватися досить важко через «вісім місяців зими», як люблять жартувати канадці.
Софія з Оттави про транспорт у своєму місті каже:
-Міський транспорт Оттави – це автобуси й потяги муніципальної компанії OC Transpo. Вартість проїзду становить 3,75 канадських доларів для дорослих і 1,90 для дітей. Проїзний на місяць коштує 125,5 канадських доларів для дорослих.
Більшість користується проїзними картками Presto, які можна поповнювати. Їх можна придбати у квиткових автоматах, розташованих на всіх станціях O-Train. Сама картка коштує 6 канадських доларів, її можна поповнювати або завантажити туди абонемент на місяць. Після оплати можна протягом 90 хвилин пересідати на інший вид громадського транспорту.
Система транспорту не надійна: якщо обирати віддаленні райони й економити на оплаті житла, потрібно купувати авто чи жертвувати годинами сну, щоби дістатися до центру міста.
Міський транспорт Оттави – це автобуси й потяги муніципальної компанії OC Transpo. Вартість проїзду становить 3,75 канадських доларів для дорослих і 1,90 для дітей. Проїзний на місяць коштує 125,5 канадських доларів для дорослих.
Особливість Монреаля в тому, що, як порівняти з іншими містами Канади, тут більш розвинута система громадського транспорту. Наприклад, метро має чотири гілки й 68 станцій, його продовжують розвивати. Звісно, якщо порівнювати з метро в Європі, то там і гілок більше, і краще сполучення, але там і відстані менші.
Автобуси курсують цілодобово, у нічний час також, а в час пік ходять що п’ять хвилин. Також є приміські електрички, якими можна доїхати на околиці. Зараз будують ще одну мережу для експрес-потягів.
Проїзд коштує 3,5 канадських доларів в один кінець за проїзним. На місяць проїзний для студентів коштує близько 55 канадських доларів, вони мають знижку на всі види транспорту.
Популярністю користується й каршеринг. Можна завантажити застосунок Communauto й орендувати автівку за такою ж системою, як раніше орендували електроскутери (зараз їх заборонили).
Крім того, Монреаль – переможець за кількістю велодоріжок, як порівняти з іншими канадськими містами. Тут близько 900 кілометрів велодоріжок, і не лише в центрі. Для велосипедистів є спеціальні світлофори. Але не всі з них дотримуються правил.
Харчування й одяг
Валентина з Торонто каже:
-За харчування на двох ми зазвичай витрачаємо близько 500 канадських доларів на місяць. Найбюджетніші магазини, з нашого з хлопцем досвіду, Food Basics і T&T (китайська мережа). Сюди можна віднести й американський Costco, але ця мережа завжди за містом і для входу потрібен абонемент вартістю близько 120 канадських доларів на рік.
Трохи вища вартість продуктів у FreshCo чи NoFrills, середня – у мережах Loblaws або Sobey’s (але там уже можна й польські пельмені знайти, і власні пекарні).
Whole Foods і Farm Boy – магазини, які позиціонують себе як постачальники свіжої й органічної продукції, тому це одні з найдорожчих мереж, у яких нам доводилося бувати.
Справді свіжі, смачні й не дорогі продукти можна купити хіба що у фермерів, а для цього треба їхати мінімум дві-три години від центру. Мало хто з місцевих часто обирає таку опцію, бо люди тут важко працюють і дуже цінують свій вільний час.
-Не можу сказати, що ринки користуються великим попитом. У центрі є критий ринок St. Lawrence Market, але він працює більше як історична й туристична пам’ятка, бо їжа там досить дорога. Цікавий факт: можна купити білоцерківську гречку, бо на нижньому поверсі розташований український магазин «Дністер».
Щодо одягу, то варто покататися по аутлетах і retail stores (як Winners, Marshalls), де брендові речі й взуття можна знайти в півтора-два рази дешевше, ніж у брендових магазинах.
Софія з Оттави каже про магазини так:
-Ми з мамою витрачаємо на харчування по-різному, починаючи від 1000 канадських доларів на місяць. Одним із найбільш популярних магазинів тут є Costco й Walmart, який відносно дешевший, ніж Loblaw чи Metro.
Ринки є, вони від локальних продавців. Канадці дуже підтримують покупки на фермерських ринках. Мені це нагадало українські ярмарки, бо вони несуть якусь ідею разом із товарами.
Богдан, який живе у Монреалі про ціни там каже:
-Я витрачаю на продукти близько 100 канадських доларів на тиждень. Купую все: м’ясо, сир, фрукти, овочі, напівфабрикати.
Дешеві мережі: Maxi, Walmart, Super C. Більш дорогі: IGA, Metro, Provigo. На ринки майже не ходжу, в Україні вони набагато популярніші.
До речі, алкоголь тут продають у спеціалізованих магазинах (SAQ), які регулює влада провінції Квебек.
Серед молоді популярні секонд-хенди чи комісійні магазини. За моїми спостереженнями, у Монреалі одягаються більш по-європейському, ніж в інших канадських містах.
Ціни на брендові речі по Канаді майже не відрізняються. Із мого досвіду, чоловічі джинси можуть коштувати від 80 до 100 доларів, кросівки – від 100 до 150 доларів.
Дозвілля
Валентина з Торонто про вільний час каже:
-Канадці не вибагливі щодо культурних закладів. Тут популярні виставки з ілюмінацією, водночас не пішохідні, а для людей на автівках, настільки це автомобілецентрична держава. Тобто виставки роблять лише для того, щоби люди проїхалися крізь них на авто.
Наприклад, тут мала шалений успіх імерсивна виставка про Ван Гога: це були просто картинки з проєктора. Не можу сказати, що вона мене вразила культурним рівнем після умовного Лувру чи Версаля. Інша річ – великі шоу від світових зірок, американців чи європейців. Квитки на такі заходи коштують дуже дорого.
Чим канадці справді горять, так це хокейні матчі. Я ще ніколи не бачила їх такими збудженими, як перед хокейним матчем. Сама ще жодного разу на ньому не була. Ціна – від 300 до 400 канадських доларів.
Також популярні китайські й індійські фестивалі, зокрема святкують китайський Новий рік чи індійське свято світла Дівалі.
Кіно обійдеться у 26–30 канадських доларів, якщо це найпопулярніший кінотеатр Cineplex і перші дні прокату. Але якщо знати місця (наприклад, Imagine Cinemas у Торонто), можна вкластися в 8–15 канадських доларів.
Спортзал коштуватиме в середньому 30 канадських доларів за заняття. Але тут не так багато людей ходить до залу платно, бо якщо жити в кондо в центрі, зазвичай є свій безкоштовний спортзал у будинку (часто – і басейн).
Софія з Оттави каже:
-Кіно для дітей від трьох до 13 років буде коштувати 8–9 канадських доларів, для дорослих від 14 років – 11–13 доларів. Пенсіонери від 65 років можуть заплатити від 8,5 до 10,6 канадських доларів. Це сума без податку.
Вартість музеїв – від 17 до 25 канадських доларів для дорослих і від 12 до 18 доларів для дітей.
Щодо тренажерних залів, треба платити 50–60 доларів на місяць за базове членство. Дорожче доведеться платити, якщо потрібні, наприклад, групові заняття з фітнесу, персональні тренування чи догляд за дітьми (від 75 до 100 канадських доларів на місяць).
Богдан з Монреалю про дозвілля говорить:
-Усі розваги тут здебільшого французькою: музеї, шоу, театр. Квиток у кінотеатр, наприклад, коштуватиме близько 12 канадських доларів.
Спортзали часто будують на дахах будинків, їхня вартість входить у вартість оренди. А загалом вартість спортзалу може бути різною: від 20 до 60 канадських доларів.
На жаль, у Монреалі мало українських закладів. Здебільшого пишуть, що це східноєвропейська кухня чи російська. Часто використовують польське слово pierogies на позначення вареників.
Ще одна деталь: якщо вартість страви в меню – 20 канадських доларів, це ще не значить, що вона насправді коштує 20 доларів. До цієї ціни ще потрібно додати податок, десь 15%, залежно від провінції, а потім ще 15% чайових. Їх залишають майже завжди, за винятком тих випадків, коли страва ну дуже не сподобалася. Система з чайовими тут схожа на американську.
Читайте також, У яких містах Канади найвищі та найнижчі ціни на продукти.