Ялинкові іграшки – атрибут, без якого неможливо уявити зимові свята. Дослідниця української ялинкової прикраси, колекціонерка Марина Лукʼянова для Elle розповіла, відколи з`явилась традиція прикрашати новорічну ялинку – спершу істівними прикрасами, а потім справжніми витворами мистецтва.
Коли та як зʼявилася ялинкова прикраса?
Звичай прикрашати живу ялинку зявився понад дві тисячі років тому у давніх кельтів. За легендою, дари, розвішаних на гілках ялини, залучали добрих духів і відганяли злих. І лише в XVI столітті в Європі зявився звичай прикрашати різдвяне дерево тематичними святковими прикрасами, зазвичай їстівними.
Здавна існували канонічні правила прикрас «різдвяного дерева»: «Вифлеємська зірка», «яблука» — сьогодні це кулі — уособлювали біблійний «заборонений плід», палаючі свічки (наразі це електрогірлянди) як емблема Христа, Благодаті й Віри.
Також на гілки вішалися фігурні пряники та печиво, фігурки з вафель — як прообраз прісних хлібців, які вживалися при обряді причастя. До середини XVIII століття прикраси були виключно їстівними. До вищеописаних предметів додалися горіхи, солодощі та фрукти.
З другої половини XVIII століття до ялинкових прикрас додаються паперові квіти, позолочені ялинові шишки, порожні яєчні шкарлупки, а ще — фігурки з карбованої латуні — феї, ангели. Срібні зірочки, квіти, а також мішура з`явилися в XVIII столітті.
Як зʼявилася скляна ялинкова іграшка?
Її історія починається із Німеччини. 1847 рік видався для Тюринзьких земель неврожайним на яблука, тому склодуви із німецького містечка Лауша створили перші скляні кульки у якості ялинкових прикрас. Так були виготовлені перші ялинкові кулі. Їх робили з кольорового або прозорого скла, покривали зсередини шаром свинцю, а зовні прикрашали блискітками.
Незабаром шкідливе для здоров`я свинцеве покриття замінив шар нітрату срібла — так народилася знайома сьогодні всім ялинкова куля. Іграшки розфарбовувалися срібним та золотим пилом. Це поклало початок створенню ялинкової прикраси й досить скоро таку традицію перейняли представники інших країн.
Як колись прикрашали ялинку українці?
На території України кінця ХІХ — початку XX століття також використовували прикраси зі скла, вати та картону. Ялинку прикрашали скріпим намистом, що стали прототипом справжнього жіночого намиста, яким прикрашали різдвяне дерево.
Після революційних подій 1917 року для різдвяної ялинки настав час цькувань. Ялинки та інші ритуальні зимові забавки були викреслені з побуту «нової радянської держави», у 1929 році Різдво офіційно стало звичайним робочим днем. Але традицію святкувати Різдво викорінити не вдалося.
У 1935 році ялинку офіційно було дозволено. Запрацювали артілі, де до 1960 року ялинкові іграшки виготовлялися вручну. Це були підвісні іграшки та підставочні Діди Морози зі Снігуроньками, зроблені переважно із вати та пап’є маше. В 1950-1960-х роках популярності набули іграшки із тонкого скла — серії казкових персонажів, овочі та фрукти, тварини та птахи. Майстри видували їх за допомогою спеціальних скляних трубок, а потім розфарбовували. Наприкінці 60-х епоха ручного виробництва іграшок завершилась, і їх почали виробляти промислово.
Сучасна ялинкова прикраса надихнулася найкращими мотивами минулого, а також увібрала в себе актуальні риси сьогодення.
Ялинкова іграшка — своєрідний код ДНК певного історичного періоду. Це як предмет мистецтва, який показує нам багато цікавого і важливого, що вартує спостережень та глибинних досліджень.
Популярні іграшки наших часів — герої казок, реалізація фантазій сучасних художників, ватні іграшки на тему зими. Наприклад, український бренд «Різдвяні історії» створює ялинкові прикраси із зображенням воїнів української армії та іншої актуальної військової тематики, а бренд зі Львова «Ґроно» під час створення іграшок надихається, зокрема, українським мистецтвом.
