Переїзд в іншу країну сам по собі є травмою, тяжкість якої порівнюють з розлученням або втратою близької людини. Що вже казати про вимушену втечу від війни. З якими психологічними проблемами стикаються в еміграції, йдеться у блозі на сайті About You.
У будь-якому випадку починати все заново у незнайомій країні, далеко від дому й родини – це важкий досвід, що може викликати низку психологічних проблем. Адже окрім побутових складнощів, пов’язаних із новим місцем життя, людина відчуває й емоційні труднощі адаптації до нових умов і оточення.
Опитування МОЗ України показало, що близько 40% усіх громадян, які зверталися по психологічну допомогу за час війни, складають саме зовнішні мігранти.
Спробуємо розібрати п’ять головних психологічних проблем, з якими можна стикнутися при еміграції, чому вони виникають, і що робити аби швидше та безболісніше адаптуватися на новому місці.
5 психологічних проблем при еміграції
1. Культурний шок
Головні проблеми еміграції складають основний негативний досвід, з яким стикається майже кожний емігрант, що потрапляє в нове для нього середовище та намагається пристосуватися до нових реалій. І культурний шок – найперша з них.
Варто зазначити, що нова культура – це не тільки їжа, музика, одяг, свята, розваги, пейзажі, звички людей і темп життя. Пізнаючи ці фактори, емігрант як раз захоплюється всім новим, перебуваючи в ейфорії. Цей період спеціалісти називають «медовим місяцем». Але далі відмінності між культурами стають глибшими, особливо у сфері спілкування, що і викликає в людини занепокоєння, відчуття самотності та відчуження.
Елементами культури також є:
- цінності;
- переконання;
- спосіб мислення;
- поведінка;
- стиль роботи;
- манера розмови;
- вираження емоцій.
Отже, емігранту доводиться опановувати всі ці комунікативні навички заново, щоб будувати взаємини з людьми, що часто викликає стрес при еміграції. Важкими видаються елементарні для інших людей речі, на кшталт виклику сантехніка, розмови з продавцем або запису до лікаря. Людина ще не вміє зчитувати інформацію, яку надає співрозмовник, і вільно спілкуватися, тому відчуває себе незрозумілою і навіть ізгоєм.
З часом, у середньому через півроку-рік, ці труднощі зникають, людина розвиває нові навички рутини й спілкування у повсякденному житті, і нарешті адаптується до нової культури. Повністю підготуватися до культурного шоку майже неможливо, навіть якщо багато читати про обрану країну в’їзду, адже увесь масштаб труднощів вдається осягнути лише після остаточного переїзду.
2. Відчуженість та самотність
Ці почуття виникають з причини низької якості комунікації. Емігрант не почувається стабільно та впевнено в жодній зі сфер нового життя, можливо, на роботі до нього ставляться зарозуміло і не запрошують спільно проводити час з колегами. Нових зв’язків ще немає, а старі друзі все рідше виходять на зв’язок, мало розуміючи проблеми біженця від війни.
Відчуття відчуженості, самотності, соціальної ізоляції – поширені психологічні проблеми еміграції – виникають через звуження кола спілкування, а через стрес воно загострюється, і людина почувається зовсім покинутою.
Хтось навіть проявляє роздратування, ворожість і навіть агресію до своїх нових співгромадян, на що ті відповідають аналогічно. На цьому етапі також виникає небажання вчити мову як захисний механізм від помилок у спілкуванні з місцевим населенням.
3. Стрес від адаптації
Стрес та втома виникають як реакція організму та психіки на постійну необхідність адаптуватися до усього нового, починаючи від оплати за проїзд у транспорті чи правильного сортування сміття, закінчуючи вивченням мови й оформленням страхування. Багато енергії витрачається на пошук роботи та побутові дрібниці, та навіть простий похід у супермаркет і вибір незнайомих продуктів перетворюється на стресову ситуацію. Кожен день як маленька боротьба, яка значно виснажує.
Стрес при еміграції може призвести до зниження імунітету та виникнення фізичних хвороб, пов’язаних з нервовим навантаженням, як от гастрит, мігрень або постійні застуди.
4. Втрата ідентичності
Більшість емігрантів рано чи пізно стикаються з відчуттям втрати, але не тільки батьківщини, але й себе самого, власної ідентичності. Адже через еміграцію людина втрачає ті опори, за допомогою яких ідентифікувала себе протягом усього життя:
- досвід;
- професію;
- статус;
- особисті якості;
- роль у сім’ї.
Саме втрату власної ідентичності під час переїзду до іншої країни психологія визначає як одну з найсерйозніших проблем. Самосприйняття ризикує похитнутися, і стає важко відповісти на питання «Хто я такий?» так само впевнено, як раніше.
До того ж людина відчуває себе незграбною й не надто успішною, адже не розуміє місцевий гумор і не здатна одним жартом скласти про себе гарне враження. Вона більше не належить до звичної більшості, що домінує в соціумі, її роль кардинально змінюється. Компетенція у професійній сфері ставиться під сумнів, вона повинна заново підтверджувати дипломи про освіту, а часто – вчитися заново, й взагалі починати заново все життя.
Цей етап спеціалісти визначають як найдовший у всьому процесі адаптації на новому місці. Той, у кого він затягується, часто роздумують над поверненням до рідної країни, що видається звичною зоною комфорту, де все зрозуміле і можна нарешті знов стати самим собою. Так люди забувають мету свого переїзду та навіть повертаються у небезпечні місця.
5. Депресія та тривожність
Депресія при еміграції особливо притаманна українцям як вимушеним втікачам від війни, адже вони мають чимало приводів для її виникнення. Це не тільки розлука з близькими, але й постійна тривога за тих, хто залишився в Україні, «проживання» новин про обстріли та бойові дії. Відчуття «підвішеного стану», адже багато хто з біженців не може бути впевненим, що їм вдасться залишитися у новій країні назавжди, посилює тривожність. Залишаються відкритими багато питань з оформлення документів, пошуку нової роботи, школи для дітей.
Багато хто применшує власні проблеми аби не хвилювати близьких, а тут їх майже ніхто не розуміє, та й висловити усі свої переживання, описати страхи й труднощі заважає мовний бар’єр. Спеціалісти навіть говорять про так званий синдром емігранта, що має наступні симптоми:
- панічні атаки;
- підвищена тривожність;
- спалахи гніву та агресії;
- безсоння, нічні кошмари;
- зниження інтересу до життя;
- уникнення думок про травмуючи події.
Виникає постійна тривожність від невизначеності майбутнього та перебування сам на сам із проблемами.
Симптомами депресії можуть бути пригніченість, апатія, виснаженість, безсоння або навпаки бажання спати цілий день.
Варто розрізняти депресію та просто поганий настрій, з яким цілком можна впоратися прогулянками на свіжому повітрі або зайняттям спортом. З важкими симптомами, що не зникають, краще звернутися до хорошого психолога.
Читайте також: Як стати “своїм” в еміграції: 7 кроків для лагідної інтеграції
Джерело: About you